БОНДАРІ с., Чорнухинський р-н. Православної Церкви громада. Георгіївська церква.

Час будівництва церкви в ім’я св. Георгія Переможця невідомий. Документально засвідчується наявністю метричних книг лише факт її існування у 1765. 1869 добудовано ризницю і паламарню, 1881 храм наново перебудовано та поставлено на мурований фундамент. Станом на 1812 існувала дерев’яна церква, в одному зв’язку з дзвіницею.

1695 Г. ц. володіла 5,5 дес. церковної і садибної та 33 дес. ружної землі, мала будинок для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 володіла 5 дес. 790 кв. саж. (у т. ч. 3 дес. – під погостом і кладовищем) та 33 дес. ружної землі, мала церковну сторожку, будинки для священика та для церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка і церковнопарафіяльна школа. 1912 володіла 36 дес. 790 кв. саж. ружної землі, мала квартири для священика і псаломщика, діяла церковнопарафіяльна школа.

1905 службу відвідувало 1425 душ обох статей; 1902 – 1397 душ обох статей; 1912 – 1429 душ різних станів.

На поч. 20 ст. поряд із церквою існувало кладовище. У фондах ДАПО зберігаються сповідні відомості Г. ц. за 1765, 1767, 1768, 1772, 1775, 1778, 1782, 1784.

Із священиків відомі: Іоанн Іосифович Яценко (1895), Георгій Косьмич Манжевський (1902), Іоанн Григорович Каневський (1912); із псаломщиків: Прокіп Максимович Сахновський (1895), Павло Афанасійович Нестеровський (1902), Василь Петрович Малиновський (1912); із церковних старост: рядовий Іларіон Гнатович Захарченко (1902), козак Іван Симеонович Луценко (1912).

Літ.: Коломенский, 1895. – С. 283; Клировая книжка…, 1902. – С. 353-354; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 127; Коротенко В. Генеалогічні матеріали у фонді Пирятинського духовного правління // ПЄВ. – 2003. – Ч. 9. – С. 138; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.