АГГЕЙ (Колосовський Антоній)

(1738, м-ко Білики Полтавського полку, тепер смт Кобеляцького р-ну Полтавської обл. – 04.10.1793, м. Переяслав Київського намісництва, тепер м. Переяслав-Хмельницький, райцентр Київської обл.) – церковний діяч, єпископ.

Син козака. Освіту одержав у Київській духовній академії. Звідти вступив до Київської лаври для послушництва. 1759 прийняв чернечий постриг. Був «справщиком книг» у типографії, виступав з проповідями. 1769 указом Св. Синоду призначений законовчителем С.-Петербурзького морського шляхетського корпусу. 1771 уведений у сан архімандрита й призначений ігуменом Костромського Богоявленського монастиря. 1773 переведений до Нижегородського Печерського монастиря. З 09.02.1774 – єпископ Білгородський і Обоянський. 28.11.1786 вийшов на спочинок у Переяславський Вознесенський монастир, де й помер.

Мав проповідницький талант. Його проповіді хвалили за чистоту стилю і гарний виклад. Ставши єпископом, опікувався освітою у своїй єпархії. При ньому поч. слов‘яно-латин­ська школа в Білгороді була реорганізована в малу семінарію. А. розробив детальну програму освітньої й господарської діяльності навчального закладу. Уважно і співчутливо ставився до потреб вихованців, допомагав тим, хто прагнув одержати освіту, але мав для цього обмежені можливості внаслідок бідності батьків. Випускників вельми неохоче відпускав на світську службу, намагаючись затримати в церкві освічені кадри. У навчанні молоді надавав велике значення вмінню проповідувати. За його наказом вихованцям духовних навчальних закладів належало готувати проповіді й виголошувати їх перед товаришами й вірними в церкві. Надумавши завести найкращий церковний хор, вольовим рішенням зібрав для нього півчих із різних парафій. Послідовно захищав духівництво від кривд і образ світської влади. Водночас суворо карав осіб духовного звання за скоєні провини. Замість тілесних покарань завів доземні поклони, призначаючи їх у «кількості нестерпній» – зазвичай тисячу. Поряд з чеснотами мав характерну слабину: на свята із задоволенням приймав дарунки.

Літ.: Грановский, 1901. – С. 91; Іменний Звід…, 2005. – С. 13-14; ВПЄ. – 2006. – № 11 (59). – Лист.

О. А. Білоусько.