БРЕУСІВКА с., Козельщинський р-н. Православної Церкви громада (з 1990-х – УПЦ МП). Троїцька церква.

Церква на честь Святої Трійці в с. Бреусівка Кобеляцького пов. (тепер Козельщинського р-ну) збудована у 1866. Чин освячення проведено 24.06.1866. Тривівтарна. Другий вівтар – на честь Стрітення Господнього, третій – Введення до Храму Пресвятої Богородиці. 1896 збудовано дзвіницю. Станом на 1912 існувала дерев’яна, на мурованому фундаменті, холодна церква, в одному зв’язку з дзвіницею. На поч. 20 ст. поряд з існуючим храмом за проектом єпархіального арх. Сергія Васильовича Носова (?) розпочалося будівництво нової мурованої церкви в обов’язковому для тогочасного храмового будівництва псевдо-візантійському стилі. Роботи велися методом народної будови, в основному за кошти і пожертвування прихожан. У 1914 будівництво було завершено, на дзвіницю влаштували аж 7 дзвонів, один із яких мав вагу 180 пудів. За своїм архітектурним стилем і красою Т. ц. не поступалася Різдвяно-Богородицькому собору в Козельщині. Церква мала три престоли: св. Трійці, Введення до храму Пресвятої Богородиці і Стрітення Господнього. Це була велична, мурована споруда, зведена з місцевої цегли при високоякісному виконанні будівельних робіт, що надавало будівлі архітектурної виразності. Однобанна, трьохдільна, безстовпна споруда мала майже кубічну центральну частину, гранчасту вівтарну апсиду та прямокутну західну частину, до якої було прибудовано дзвіницю. Над центральною частиною знаходився циліндричний світловий барабан, що мав 16 аркових вікон і завершувався шоломоподібною главою великого розміру. Стіни споруди мали два яруси вікон, що робило її інтер’єр досить світлим. Із західного боку до храму була прибудована триярусна, квадратна у плані дзвіниця, перший ярус якої служив головним входом до храму, а також мав двоє дверей, які вели на хори та до службового приміщення, що розташовувалося на другому ярусі дзвіниці. Звідти можна було потрапити на третій, дзвоновий ярус, що мав шатрове завершення, увінчане декоративним восьмигранним ліхтариком та шоломоподібною маківкою з хрестом. Фасади основного об’єму та дзвіниці були пишно прикрашені й декоровані арками, нішами, поясками арок, зубцями, колонками виконаних із застосуванням лекальної цегли.

1890, 1895 Т. ц. володіла 1400 руб. церковного капіталу, 4 дес. садибної та 30 дес. ружної землі, діяло земське училище. 1902 мала церковну сторожку, будинки для церковнопарафіяльних шкіл та священика, діяли церковна б-ка, дві однокласних церковнопарафіяльних школи (у т. ч. одна жіноча), три змішаних школи грамоти та два земських народних училища. 1912 мала 34 дес. ружної землі, квартири для священика і псаломщика, діяли чоловіча і жіноча церковнопарафіяльні школи.

1895 церковну парафію складали 5 сіл і 10 хуторів, у яких нараховувалося 3981 парафіян обох статей. 1902 у парафії – с.с. Бреусівка, Василівка, Новоселівка, Чечужино, Мар’ївка, Олександрівка, хутори Бабичеві, Сердюкові, Опришкові-Осики, урочища Чечужино, Миргородщина, Костиріно, Кринки, Худенково, в яких нараховується 4254 душ обох статей. 1912 на службі присутні 2611 душ різних станів.

1935 войовничими атеїстами розпочалося варварське знищення Т. ц. З міцної церковної цегли спорудили великий Будинок культури, млин, олійницю, одне крило школи. Цеглу використовували для різноманітних господарських потреб, зокрема, вимощували нею підлогу в конюшнях і воловнях; щебенем засипали багнисті вибоїни на дорогах.

Релігійна громада відновила свою діяльність у період німецької окупації. Церкву було влаштовано у приміщенні Будинку культури. З осені 1944 до осені 1947 церква діяла в орендованій хаті жительки с. Бреусівка Мотрони Карпівни Павлюк. Восени 1947 свою хату для церкви продав учитель місцевої школи Іван Валер’янович Балась. У цьому приміщенні церква знаходиться досьогодні.

У новітній час релігійна громада У. ц. діє як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 26.05.1992 за № 47.

Із священиків відомі: Іоанн Львович Костенко (1890, 1895), Олексій Петрович Уманцев (1890, 1895, 1902), Костянтин Васильович Навротський (1902, 1912), Борис Трохимович Ярещенко (? – 02.08.1937, репресований ), о. Пафнутій (осінь 1941 – осінь 1944), о. Аркадій (осінь 1944 – осінь 1947), о. Наум (осінь 1947–1955), Карпо Володимирович Турський (1955–01.06.1957), Яків Семирницький (26.07.1957–1964), Георгій Семенович Семенюк (1970–01.01.1983), Іван Федорович Черебило (01.01.1983–16.06.1983), Олексій Васильович Мошинець (09.08.1983–07.1990), протоієрей Миколай Васильович Верходуб (02. 07.1990 – досьогодні); із дияконів: Михайло Матвійович Нікатов (1902), Андрій Іванович Бахкаловський (позаштатний 1902); із псаломщиків: Іван Іванович Костенко (1890), Андрій Лукич Лифар (1890, 1895, 1902, 1912), Олександр Васильович Навротський (1895); із церковних старост: козак Захар Іванович Паліївець (1902, 1912), Ганна Василівна Карнаух (гол. церковної ради, 1970–?), Раїса Омелянівна Савченко (кер. релігійної організації, 2008).

Літ.: ДАПО. – Ф.Р. 4085, Оп. 16. – Спр. 109. – Арк. 35; Коломенский, 1890. – С. 152-153; Коломенский, 1895. – С. 116-117; Клировая книжка…, 1902. – С. 21; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 61; Приватний архів В.О. Мокляка; Приватний архів В.А. Павленка; Приватний архів Г.Д. Сердюка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Г. Д. Сердюк.