БРОВАРКИ с., Гадяцький р-н. Православної Церкви громада. Георгіївська церква.

Час будівництва церкви в ім’я св. Георгія Переможця в с. Броварки Гадяцького полку (тепер Гадяцького р-ну) невідомий, однак у 1737 вона уже існувала. 1752 коштом сотника Василя Васильовича Велицького було споруджено дерев’яний, трибанний храм, який проіснував до 1808, коли збудували нову дерев’яну однобанну церкву. 1860 до неї добудували притвори та ганки, 1862 пофарбували іззовні й усередині. Останній, четвертий храм на старому місці збудували 1899. Станом на 1912 існувала дерев’яна, холодна церква, в одному зв’язку з дзвіницею. У 1901 у церкві зберігався антимінс, наданий 1791 чернігівським єпископом Ієрофеєм.

1895 Г. ц. володіла причтовим капіталом у сумі 1000 руб., 33 дес. садибної та ружної землі, мала два будинки для причту, діяла школа грамоти. 1901 володіла причтовим капіталом у сумі 1000 руб., 33 дес. ружної землі, мала 2 церковні будинки, діяли школа грамоти та церковнопарафіяльне попечительство. 1902 мала 380 кв. саж. церковної та 33 дес. ружної землі, два будинки для причту, діяли церковна б-ка, школа грамоти, церковнопарафіяльне попечительство. 1912 володіла 33 дес. ружної землі.

1901 у парафії перебувало 134 двори. 1902 налічувалося 1063 душ парафіян обох статей. 1912 службу відвідувало 772 душі різних станів.

Г. ц. закрита 1936 у зв’язку із розпадом громади та відсутністю священика. 1939 рішенням сільських зборів приміщення церкви було передане колгоспу «Жовтнева перемога» для використання в якості сільського клубу. Тоді ж було демонтовано купол, вирівняно дах, підшито стелю, влаштовано сцену та фойє, прибудовано кілька кімнат для б-ки та ін. потреб. У якості клубу приміщення використовувалося до 1941. Релігійна громада відновила свою діяльність 1942 у приміщенні церкви, для чого було демонтовано сцену, влаштовано вівтар та капітально відремонтовано будівлю. Громада була зареєстрована місцевими органами радянської влади 14.02.1948 за № 514. Постанова про вилучення у громади церковного приміщення була прийнята на засіданні виконавчого комітету Полтавської обл. ради № 473 від 10.04.1953; затверджена на засіданні Ради у справах РПЦ при РМ СРСР (протокол № 1 від 27.01.1954). 05.05.1954 приміщення було вилучене, натомість надано дерев’яний будинок побудови 1904. Звернення релігійної громади до Москви залишилося без відповіді. Подальша доля громади і храму не встановлені.

Із священиків відомі: Роман Федорович (пом. 1737), Степан Назаревський (пом. 1771), зять останнього Іоанн Чижевський (пом. 1819), Мефодій Миколайович Браташевський (1895, 1902), Григорій Васильович Греченко позаштатний 1902), Іоанн Васильович Сокологорський (1912), Полікарп Іванович Циганенко (1952), протоієрей Іван Васильович Лубяний (1952–1954), Гнат Васильович Стативка (1954–1955, 1956), Іван Семенович Будзинський (1955); із псаломщиків: Яків Передерій (1895), Євген Мефодійович Браташевський (1902), Микола Сидорович Симонов (позаштатний 1902), Григорій Полікарпович Дамаскін (1912); із церковних старост: солдат Захар Стефанович Гладун (1902), дворянин Андрій Митрофанович Вечірка (1912), Сергій Хрисанфович Міненко (1946).

Літ.: ДАПО. – Ф.Р.-4085. – Оп. 16. – Спр. 66; Коломенский, 1895. – С. 236-237; Грановский, 1901. – С. 322-180; Клировая книжка…, 1902. – С. 67-68; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 2-3; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.