ВАСИЛІВКА с., Полтавський р-н. Православної Церкви (з 2000-х – УПЦ МП) громада. Георгіївська церква.

Спорудження дерев’яної церкви в ім’я Георгія Переможця у с. Василівка (Кебеківка) Полтавського пов. Катеринославського намісництва (тепер с. Василівка Полтавського р-ну) розпочалося 1796 коштом поміщика, дійсного статського радника Івана Васильовича Кебекіна, закінчено 1806 коштом поміщика, дійсного камергера кол. Польського Королівського Двору Фаддея Антоновича Пашкевича. У 1813 коштом парафіян до західної стіни бабинця прибудували дерев’яну двоярусну дзвіницю, яка замінила стару, що мала вигляд чотирьох дерев’яних із дерев’яною покрівлею стовпів. Для нової дзвіниці тоді ж було придбано дзвін вартістю 1100 руб. пожертвуваних капітаном артилерії Георгієм Пащенком. 1861 з дозволу Полтавської духовної консисторії проведено реконструкцію та ремонт храму – до центральної дільниці з півночі та півдня прибудували два прямокутні у плані, прикрашені чотириколонними портиками з трикутними фронтонами об’єми. Дерев’яна гонтова покрівля була замінена на металеву. Покрівлю пофарбували олійною фарбою в зелений, а стіни церкви та дзвіниці – у білий колір. 1893 церкву та дзвіницю поставили на мурований цоколь.

У 1890 Г. ц. володіла 1 дес. садибної та 34 дес. ружної землі, мала два будинки для причту, діяло земське училище. 1890 мала 1 дес. садибної та 34 дес. ружної землі, два будинки для причту, діяли земське училище та жіноча церковнопарафіяльна школа. 1901 мала 34 дес. ружної землі, два будинки для причту, діяло два земських училища, у т. ч. одне жіноче ремісниче. 1902 володіла 33 дес. ружної, 1300 кв. м садибної землі, мала два будинки для причту, діяли чоловіче те жіноче ремісничі училища. 1912 мала 33 дес. 1300 кв. саж. ружної землі, квартири для священика і псаломщика.

У 1895 церковна парафія складалася з 6 сіл та 3 навколишніх хуторів. Службу відвідувало 2099 душ обох статей. У 1901 парафія нараховувала 238 дворів. У 1902 до церковної парафії входили с. Василівка, хутори Бурти, Ладижна, Лолівка, Дикунівка, Цоломацький, у яких налічувалося 1819 душ обох статей, 1912 – 1172 душі різних станів.

Релігійна громада відновила свою діяльність під час німецької окупації. Функціонувала до 1961, коли її знято з державної реєстрації, а церкву закрито. Розібрано храм у 1969. У новітній час релігійна громада відновила свою діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 02.08.2000 за № 336. Для релігійних відправ використовує молитовний будинок.

Із священиків відомі: Юхим Іванович Бублій (1890), Ніл Іванович Власенко (1895, 1902), Пилип Андрійович Хитровський (1912), ієрей Миколай Мовчан (2008); із псаломщиків: Афанасій Стефанович Подашкевич (1890), Іван Тимофійович Звенигородський (1890), Іван Кузьмич Поповиченко (1895, 1902), Порфирій Кулик (1895), Василь Максимович Костенко (1902), Антоній Миколайович Прихожий (1912); із церковних старост: міщанин Василь Климентійович Довгий (1902), козак Степан Тимофійович Яременко (1912), Ніна Миколаївна Яценко (2008).

Літ.: Коломенский, 1890. – С. 94-95; Коломенский, 1895. – С. 89; Грановский, 1901. – С. 217; Клировая книжка…, 1902. – С. 47; Справочная клировая книга…, 1912. – С.222; РГПО, 2008. – Арк. 134; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.