ВЕЛИКІ КРИНКИ с., Глобинський р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Покровська церква.

Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці у с. Великі Кринки Малоросійської губ. (тепер Глобинського р-ну) була збудована 1800 коштом поміщика Федора Базилевського. Це була дерев’яна, тридільна споруда, до центральної, квадратної у плані дільниці якої були прибудовані дві менші шестигранні. Східна використовувалася як вівтар, а західна – як бабинець. Над центральним, майже кубічним об’ємом, за допомогою парусів було встановлено восьмигранний світловий барабан, що мав 4 прямокутних вікна. Над ним, з використанням заломів, встановлено інший, меншого об’єму барабан з напівсферичним куполом, укритим металом, з декоративним ліхтариком, увінчаним маківкою з хрестом. 1820 поряд із храмом встановлено дерев’яну, квадратну у плані двоярусну дзвіницю. 1863 «на капітал Базилевських» храм перебудували. Церкву та дзвіницю поставили на мурований цоколь, а простір між ними з’єднали приміщенням, що разом із західною добудовою значно збільшило об’єм храму. Добудови прикрасили чотириколонним портиком з трикутним фронтоном. Після реконструкції 01.10.1863 церкву наново освячено. 1867 храм та дзвіниця були пофарбовані іззовні олійними фарбами: покрівля та купол – у зелений, стіни – у білий колір. Станом на 1912 існувала дерев’яна, в одному зв’язку із дзвіницею, на мурованому фундаменті, холодна церква.

У 1890 П. ц. володіла церковним капіталом у сумі 4200 руб., 2,75 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала будинок для священика. 1895 мала церковний капітал у сумі 4200 руб., 2,75 дес. садибної і 33 дес. ружної землі, будинок для священика. 1902 мала 2 дес. 1857 кв. саж. садибної та 33 дес. ружної землі, два будинки для квартир священика і псаломщика, діяла церковна б-ка. 1912 мала 33 дес. ружної землі, квартири для священика і псаломщика, діяла церковнопарафіяльна школа.

У 1895 церковна парафія складалася із жителів с. Кринки та трьох навколишніх хуторів і нараховувала 3269 душ обох статей. 1902 у парафії – с.с. Кринки, Битюгівщина, Андріянівка, хутори Лукашівка, Новоселівка, Шадурино, Новоселець. Службу відвідувало 3882 душі обох статей, 1912 – 2920 душ різних станів.

Приміщення церкви розібране, вірогідно, у 1930-х. Релігійна громада відновила свою діяльність у роки німецької окупації в кін. 1941 чи на поч. 1942. Для релігійних відправ використовувала молитовний будинок. У новітній час зареєстрована 21.09.1992 за № 314 як релігійна громада УПЦ МП. Для релігійних відправ використовує молитовний будинок.

Із священиків відомі: Федір Симеонович Кандиба (1890, 1895, 1902), Олексій Прохорович Сулятицький (1912), протоієрей Матвій Андрійович Устименко (1952 – 1853), ієрей Георгій Циганюк (2003, 2008); із псаломщиків: Петро Опанасович Нестеровський (1890, 1895, 1902, 1912), Авраам Іванович Артем’єв (1890, 1895, позаштатний 1902), Мефодій Артемович Атрем’єв (1902, 1912); із церковних старост: селянин Іван Семенович Рипун (1902), селянин Федір Захарович Яресько (1912), Олександр Миколайович Новосел (2008).

Літ.: Коломенский, 1890. – С. 214 – 215; Коломенский, 1895. – С. 156; Клировая книжка…, 1902. – С. 306-307; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 107; РГПО, 2008. – Арк.14; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.