ВЕЛИКІ СОЛОНЦІ с., Новосанжарський р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Петро-Павлівська церква.

Церкву в ім’я первоверховних апп. свв. Петра і Павла у с. Солонці Кобеляцького пов. (тепер с. Великі Солонці Новосанжарського р-ну) з дозволу і благословіння єпископа Полтавського і Переяславського Іларіона розпочали споруджувати у 2 пол. 1880-х. Храм будувався на кошти майбутніх парафіян – жителів с.с. Солонці та Ревазівка, урочищ Кустолове і Мажарівка. На початковому етапі будівництва участь у фінансуванні робіт взяло бл. 900 козаків. Земельну ділянку під церкву пожертвував козак С. А. Сепітий (у подяку за це згодом був обраний старостою новозбудованого храму). Через постійний дефіцит коштів будівництво тривало кілька років і було закінчене 06.11.1889. Першим священиком храму був призначений Микола Семенович Гонтаревський, який прослужив у ньому понад 10 років. У 1902 парафія П. ц. нараховувала 964 душі чоловічої та 1005 душ жіночої статі.

Храм дерев’яний, однопрестольний, на цегляному підмурку. Із західної сторони була прибудована триярусна дзвіниця з шатровим дахом, що завершувався цибулястою маківкою з хрестом. Загальна висота дзвіниці становила бл. 40 аршин (28 м). Сам храм мав довж. по вісі схід–захід 42 аршина (29 м). У плані споруда була хрещатою і складалася з трьох апсид та бабинця. З північної сторони до вівтаря була прибудована ризниця, а з південної – паламарня. Споруда мала двосхилий дах, вкритий листовим залізом, пофарбованим у зелений колір. Фасадні сторони апсид мали трикутні фронтони з напівциркульними вікнами над дверима, що давало можливість збільшити освітлення храму. Троє дверей – з північної, південної та західної сторін – були прикрашені дерев’яними ганками.

Стіни храму зведено з бруса; для захисту від негоди ззовні обшито горизонтальними дошками – шалівками і пофарбовано в білий колір олійною фарбою. Над центральною частиною храму височів восьмигранний світловий барабан, у площинах якого знаходились досить великі вікна, що мали напівциркульне завершення і були прикрашені різьбленими деталями. Барабан завершувався шатровим дахом з невеликим ліхтариком і цибулястою маківкою з хрестом на ній. Площини стін на першому ярусі мали 10 досить великих вікон з напівциркульними завершеннями, прикрашеними дерев’яним різьбленням.

У лист. 1901 поряд із храмом було завершено будівництво жіночої церковнопарафіяльної школи та б-ки. Їх освячення відбулося 25.11.1901. Новобудова була розрахована на 60 учениць і мала розміри 25х16х4,5 аршина. Паралельно з будівництвом школи велися роботи зі встановлення в храмі другого престолу в ім’я архангела Михаїла та нового іконостасу вартістю 3500 крб. По закінченні робіт, 1901 відбулося освячення.

У такому вигляді храм проіснував до 1932, коли в період масової колективізації був закритий і переобладнаний під колгоспний клуб: «сняли куполы, выровняли крышу, подняли потолок, оборудовали сцену и т. д. На все это было израсходовано колхозом и сельсоветом более 23 тыс. руб. деньгами, не учитывая стоимости рабочей силы и других материалов. В результате перестройки и переоборудования помещение потеряло церковный вид, а приобрело обыкновенный вид клуба».

У 1942 під час німецької окупації в кол. храмі відновилися богослужіння, які продов­жувалися до 1959. Того року Новосанжарська районна ра­да підняла клопотання про зняття з реєстрації релігійної громади в с. Великі Солонці у зв’язку з її малочисельністю та вилучення в неї споруди кол. храму, «учитывая, что это здание до Великой Отечественной войны приспосабливалось под сельский клуб, на что были затрачены государственные средства». На засіданні Ради у справах російської православної церкви при РМ СРСР 30.06.1959 (протокол № 12) була прийнята постанова: «Согласиться с решением Полтавского облисполкома об изъятии клубного помещения у религиозной общины в с. Великие Солонцы, Новосенжарского района, для использования под сельский клуб». Споруду кол. храму знову розпочали використовувати як клубне приміщення. Розібраний іконостас, дзвін та ін. майно храму тривалий час зберігалося в коморі колгоспу, а потім зникло невідомо куди. Дзвін певний час виконував сигнальні функції у тракторній бригаді. Використання будівлі храму в якості сільського клубу тривало до серед. 1980-х, поки в селі було збудоване нове клубне приміщення. З того часу будівля кол. церкви стояла пусткою.

Нині споруда П. ц. знаходиться в занедбаному і аварійному стані, існує загроза її повної руйнації. Частина будівлі використовується релігійною громадою села для задоволення своїх духовних потреб. Релігійна громада зареєстрована 27.04.1998 за № 193 як громада УПЦ МП. Кер. релігійної організації – Ольга Петрівна Сердюк (2008).

Літ.: Коломенский, 1895. – С. 132; Клировая книжка…, 1902. – С. 214; Чубов М. Петро-Павловская женская церковно-приходская школа и церковно-народная библиотека в с. Солонцах Кобелякского уезда // ПЕВ.ЧН. – 1902. – № 6. – 20 февр. – С. 273-284; Чубов М. Слово по случаю освящения женской церковно-приходской школы при Петро-Павловской церкви с. Солонцов Кобелякского уезда // ПЕВ.ЧН. – 1902. – № 6. – 20 февр. – С. 285-290; Приватний архів В. О. Мокляка.

В. А. Павленко.