ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ Іван/Іоанн

(бл. 1651, Чернігівщина – 09.1701, м. Полтава) – поет, художник, священнослужитель.

З поч. 1660-х до поч. 1670-х навчався (з перервою 1665–1669), а пізніше, можливо, й викладав у Києво-Могилянській колегії (академії). З 1673 жив у м. Чернігів, де мешкали його старші брати: Віктор – чернець і Лаврентій – намісник Микільського монастиря на Пивах. Перебував у колі чернігівських сподвижників Лазаря Барановича. Авт. панегіриків, епіграм, курйозних та ліричних віршів релігійного і світського змісту, перекладач, теоретик фігурного віршування («Вірші до Лазаря Барановича», 1683–1684; «Вірші до Івана Самойловича», 1687; «Зегар з полузегарком», 1690; «Млеко, от овцы пастыру належноє», 1691). Писав староукраїнською та польською мовами. Ще в Чернігові одружився з дочкою полтавського протопопа Луки Семіоновича Марією і висвятився на священика. Не пізніше 1687 переїхав до м. Полтава, де за сприяння тестя став пресвітером, а згодом і протопресвітером Успенської соборної церкви. Вважають, що перу В. належить вірш «В року тысяча шестсот девятдесят пятом…», викарбуваний на дзвоні «Казикермен» із Успенського храму.

Тв.: Величковський І. Твори. – К.: Наукова думка, 1972; Величковський І. ПЗТ. Дзигар цілий і напівдзигарик. – К.: Дніпро, 2004.

Літ.: Модзалевский, 1912. – С. 249; Колосова В.П., Крекотень В.І. До питання про життя і творчість Івана Величковського // Величковський І. Тв. – К.: Наукова думка, 1972. – С. 18-26; Шевчук В. Іван Величковський та Києво-Чернігівська поетична школа другої половини XVІІ століття // Величковський І. ПЗТ. Дзигар цілий і напівдзигарик. – К.: Дніпро, 2004. – С. 8-10; Шевчук В. Муза Роксоланська. Українська література XVІ–XVІІІ століть. – Кн. 2. – Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К.: Либідь, 2005. – С. 195-196.

Ю. М. Гужва.