ВЕЛЬБІВКА с., Гадяцький р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Троїцька церква.

Час будівництва першої де­ре­в’яної церкви на честь Святої Живоначальної Трійці невідомий. Вірогідно, появу першої храмової споруди можна віднести по 2 пол. 17 ст. Найдавніша згадка про церкву відноситься до 1740, коли на місці старого храму збудували нову, тридільну, трибанну церкву. Квадратна у плані центральна дільниця мала двозаломну покрівлю, східна вівтарна та західна дільниці – однозаломні покрівлі. 1864 старий, перенесений із попередньої церкви, іконостас замінили новим. У 1865 розпочалося будівництво нового храму, яке завершилось 1866. До центральної, квадратної у плані дільниці зі сходу, півдня, півночі та заходу було прибудовано дещо менші за розміром прямокутні притвори. Функції вівтаря виконував східний притвор. Три інших були прикрашені чотириколонними портиками з трикутними фронтонами. Над середохрестям при допомозі парусів був встановлений восьмигранний світловий барабан, площини якого прикрашали аркові вікна, а покрівля мала наметову форму, що завершувалася декоративним восьмигранним ліхтариком, увінчаним маківкою з хрестом. У 1869 до західного притвору була прибудована дерев’яна, двоярусна, квадратна у плані дзвіниця, перший ярус якої слугував основним входом до церкви.

У 1895 Т. ц. володіла церковним капіталом у сумі 400 руб., 0,25 дес. церковної і 33 дес. ружної землі, діяло земське училище. 1902 мала 1665 руб. 27 коп., о-в на р. Псільчик розміром 0,25 дес., церковний будинок, діяли жіноча церковнопарафіяльна та земська школи. 1902 мала 0,5 церковної, у т. ч. 0,25 садибної у двох наділах, 33 дес. ружної землі, будинки для церковнопарафіяльної школи та псаломщика, діяли церковна б-ка, безкоштовна б-ка-читальня, жіноча церковнопарафіяльна школа, земське народне училище. 1912 мала 33 дес. ружної землі, будинок для священика, діяла жіноча однокласна церковнопарафіяльна школа.

У 1895 службу відвідувало 1936 душ обох статей. 1901 парафія церкви складалася з 269 дворів – жителів с. Вельбівка та хут. Запсільський у двох верстах від села. 1912 у парафії – 2350 душ обох станів.

У 1906 Т. ц. виступила одним із фундаторів колекції Полтавського єпархіального давньосховища, передавши до його збірки Служебник київського друку 1629 (не зберігся).

Релігійна громада відновила діяльність у роки німецької окупації у храмовому приміщенні.

У новітній час зареєстрована органами державної влади 30.06.1992 за № 106 як громада УПЦ МП. Богослужіння проводяться у культовій споруді.

Із священиків відомі: Ігнатій Осифовський (пом. 1787), Іланн Гнатович Осифовський (пом. 1795), Кирило Дияконенко (до 1805), Іоанн Стефанович Петровський (1895, 1902, позаштатний 1912), Захар Зіновійович Кривко (1912), протоієрей Олександр Григорович Савечко (з 28.06.1972), ієрей Олександр Гуцуляк (2008); із псаломщиків: священик Федір Іванович Нестеровський (1895), Микола Павлович Коцюба (1902), Полікарп Васильович Дамаскін (1902), Іван Якимович Огризько (1912); із паламарів: Полікарп Васильович Дамаскін (1895); із церковних старост: селянин Симеон Асикритович Лисенко (1902), старший лісовий кондуктор Дмитро Платонович Салов (1912), Ганна Григорівна Рибалко (2008).

Літ.: Архів ПЄУ УПЦ МП; Коломенский, 1895. – С. 232; Грановский, 1901. – С. 299; Клировая книжка…, 1902. – С. 53-54; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 3; Трипольский, 1909. – С. 18; РГПО, 2008. – Арк. 6; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.