ВЕПРИК с., Гадяцький р-н. Православної Церкви громада. Георгіївська церква.

Час будівництва церкви в ім’я св. Георгія Переможця у сотенному м-ку Веприк Гадяцького полку (тепер с. Гадяцького р-ну) невідомий. Достеменно, що на поч. 18 ст. вона вже існувала. Перша відома згадка про церкву відноситься до 1736 у зв’язку зі смертю її священика. 1787 старий храм через свій технічний стан був уже непридатний для використання, тому того ж року його розібрали і на старому місці розпочали будівництво нової мурованої церкви. Споруду почали зводити за ісуючими на той час принципами будівництва дерев’яних тридільних церков: восьмигранна центральні дільниця, до якої зі сходу примикав шестигранний об’єм вівтаря та із заходу прямокутний бабинець. За короткий час муровану церкву було зведено до карнизів, але з невідомих причин будівництво припинилося на кілька років. У 1876 р. роботи було продовжено. Над мурованою незавершеною частиною встановили склепіння і за прикладом Покровської церкви м. Новгород-Сіверський 1767 на мурованій частині, яку використали як цоколь, звели дерев’яну церкву. 1787 будівельні роботи було завершено. Верхній, дерев’яний, храм освячено в ім’я св. Георгія Переможця, нижній – в ім’я Іоанна Багатостраждального. Споруджений храм був найвищим із усіх чотирьох храмів м-ка Веприк. У плані церква відповідала конфігурації мурованої частини: восьмигранна центральна дільниця, шестигранна вівтарна частина та прямокутний бабинець. Споруда була однобанною з восьмигранним, встановленим за допомогою парусів над центральною частиною світловим барабаном. Останній мав вісім прямокутних вікон. Над ним за допомогою заломів розмістили другий восьмигранний світловий барабан, чотири площини якого мали вікна. Завершувалася споруда прямокутним ліхтариком з чотирма вікнами. Центральна частина, вівтар і бабинець мали гонтову покрівлю. 1793 з дозволу київського митрополита Самуїла (Миславського) до західної частини церкви прибудували дерев’яну двоярусну на високому мурованому цоколі дзвіницю. Високий цоколь слугував центральним входом до нижнього в ім’я Іоанна Багатостраждального храму. До верхньої, в ім’я Георгія Переможця церкви вели внутрішні сходи. 1882 гонтову покрівлю замінили на металеву, пофарбувавши її олійною фарбою у зелений колір. Тоді ж стіни мурованої частини побілили, а дерев’яної – пофарбували олійною фарбою у білий колір. О. Грановський говорить про церкву як двохповерхову.

У 1895 Г. ц. володіла 2 дес. садибної та 37 дес. ружної землі, мала два будинки для причту. 1901 мала 2 дес. 1582 кв. саж. лісу, 2 дес. 540 кв. саж. сінокосної, 38 дес. 2122 кв. саж. ружної землі, два церковних будинки. 1902 мала 40 дес. 2022 кв. саж. ружної, у т. ч. 1 дес. 2300 кв. саж. садибної землі, два непридатних для використання будинки для причту, будинок для церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа та церковнопарафіяльне попечительство. 1912 мала 38 дес. 2122 кв. саж. ружної землі, квартири для священика і псаломщика, діяла змішана церковнопарафіяльна школа.

У 1895 парафію Г. ц. складали 932 душі обох статей – жителі м-ка Веприк. 1901 до парафії входило 106 дворів м-ка Веприк. 1902 службу відвідувало 880 душ обох статей, 1912 – 1149 душ різних станів.

Після встановлення радянської влади, у лип. 1922 органами державної влади було зареєстровано статут релігійної громади. Під час боїв періоду Великої Вітчизняної війни церква була часткового зруйнована. 1944 її розібрали, використавши отриманий будівельний матеріал для ремонту громадських споруд, які постраждали під час окупації села.

Із священиків відомі: І. Леонтієв (пом. 1736), Семен Платанович (пом. 1769), Давид Чернишов (пом. 1774), Филимон Тимофієв (1787, пом. 1909), Михайло Андріанович Никифоров (1895), Федір Іванович Нестеровський (1902, 1912), Олексій Дейнека (1922); із дияконів: Тимофій Михайлович Мартинович (1902); із псаломщиків: Тимофій Мартинович (1895), Павло Михайлович Мартинович (1912, 1922); із церковних старост: козак Дмитро Євменович Коза (1902), селянин Дмитро Гаврилович Довгий (1912), Іван Сергійович Гусаренко (1922).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р.1503. – Оп. 2. – Спр. 68; Коломенский, 1895. – С. 236; Грановский, 1901. – С. 318-319; Клировая книжка…, 1902. – С. 64; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 3-4; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.