АМВРОСІЙ (Серебренников/Серебряков Антоній/Авраам Микитович)

(бл. 1745, с. Отчине Казанської, пізніше В’ятської губ., Росія – 13.09.1792, м. Полтава) – церковний діяч, проповідник, письменник, архієпископ.

Нар. в сім’ї дячка. Освіту здобув у В’ятській духовній семінарії й Московській духовній академії. Працював учителем синтаксими й піїтики у В’ятській духовній семінарії, викладачем риторики, історії й французької мови в Троїцькій лаврській духовній семінарії. Наприкінці 1775 прийняв чернецтво. Призначався префектом Троїце-Сергіївської духовній семінарії (1775 ) і Московської слов’яно-греко-латинсь­кої ака­демії (1782), ректором Новгородської духовної семінарії (у сані архімандрита Антонієвого монастиря, 1782). 1783–1786 – єпископ Олонецький, вікарій Новгородський. 1786–1789 – єпископ Катеринославський із місцеперебуванням у Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі. З 1789 – місцеблюститель екзархії Молдаво-Валахійської з місцеперебуванням у Нямецькому монастирі, де висвятив на архімандрита знаменитого старця Паїсія Величковського. Відомий як учений і видатний проповідник свого часу. Із проповідей більшість адресовані покровителю А. – кн. Г. О. Потьомкіну. Користувався прихильністю Катерини ІІ, від якої одержав алмазний хрест на клобук. За участь у складанні академічного словника був обраний членом Російської академії наук. Пом. на спочинку в Полтавському Хрестоздвиженському монастирі, де й похов.

Тв.: Краткое руководство к оратории российской. – М., 1779, 1792; Пер. з франц. «Втраченого раю» Дж. Мільтона. – М., 1780; Рукописи: Разсуждение и сравнение христианских истин с алкораном; Толкование на книгу пророка Иезекииля; Проповіді: Три надгробных слова над кн. Потемкиным.

Літ.: Павловский, 1912. – С. 5-6; Павловский, 1914. – С. 121; Іменний Звід…, 2005. – С. 25-26.

О. А. Білоусько.