ВЕРЕМІЇВКА с., Семенівський р-н. Православної Церкви (з 2000-х – УПЦ КП) громада. Ієреміївська церква.

Час будівництва церкви в ім’я св. пророка Ієремії в с. Ієреміївка Миргородського полку (тепер с. Вереміївка Семенівського р-ну) не встановлено. Відомо, що це була дерев’яна, тридільна з трьома верхами, критими гонтом, споруда. До центральної, квадратної у плані дільниці зі сходу була прибудована п’ятигранна вівтарна дільниця, а зі сходу – прямокутний притвор. 1865 Полтавською духовною консисторією надано дозвіл на перебудову храму, під час якої були демонтовані східна і західна бані, а з півночі та півдня до стін центральної дільниці прибудували два притвори, які мали бокові входи до храму, прикрашені чотириколонними портиками з трикутними фронтонами. Дерев’яна покрівля була замінена на металеву і пофарбована олійною фарбою у зелений колір. 1876 коштом місцевої поміщиці Віри Миколаївни Родзянко церкву поставили на мурований цоколь та прибудували до західного притвору квадратну у плані, двоярусну, дерев’яну, з наметовим завершенням дзвіницю. 1895 мала другий вівтар на честь св. Анастасії. Станом на 1912 існувала дерев’яна, в одному зв’язку із дзвіницею, на мурованому цоколі, холодна церква.

У 1895 Є. ц. володіла церковним капіталом у сумі 50 руб., 2 дес. садибної та 33 дес. ружної землі, мала будинок для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1902 мала 2 дес. садибної і сінокосної та 33 дес. ружної землі, будинок для священика, діяли церковна б-ка та школа грамоти. 1912 мала 33 дес. ружної землі, будинок для священика, діяла однокласна церковнопарафіяльна школа.

У 1895 службу відвідувало 952 душі обох статей. 1902 до парафії належало с. Ієреміївка, у якому нараховувалося 1076 душ парафіян обох статей, 1912 – 1070 душ різних станів.

У новітній час релігійна громада відновила свою діяльність як громада УПЦ УП. Зареєстрована органами державної влади 02.08.2000 за № 336. Для релігійних відправ використовує молитовний будинок.

Із священиків відомі: Петро Данилович Савченко (1895, 1902, 1912); із псаломщиків: Іван Миколайович Діонісієв (1895, 1912); із церковних старост: селянин-власник Нестор Лукич Гузиченко (1902), селянин Платон Гузьченко (1912), Микола Іванович Воліченко (2008).

Літ.: Коломенский, 1895. – С. 318; Клировая книжка…, 1902. – С. 627-627; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 288; РГПО, 2008. – Арк. 147; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.