АМФІЛОХІЙ (Леонтович)

( бл. 1729, м-ко Говтва Миргородського полку, тепер с. Козельщинського р-ну Полтавської обл. – 01.07.1799) – церковний діяч, єпископ.

Син говтвянського сотника. Замолоду служив у Миргородській полковій і Ген. Військовій канцеляріях. У 17-річному віці таємно втік із дому й подався до Києва, щоб розпочати чернече життя. 1750 став ченцем Київського Михайлівського монастиря, звідти переведений до Троїце-Сергієвої лаври, а згодом – до Тверського архієрейського дому різничим. 1761 призначений скарбником Троїцької лаври. З 1769 – ігумен Київського Кирилівського монастиря, звідти переведений до Полтавського Хрестоздвиженського монастиря. З відкриттям Слов’янської єпархії (1776) і призначенням до Полтави нової адміністрації переведений до Ростовського Спасо-Яковлівського монастиря з уведенням у сан архімандрита. З 1787 – настоятель Києво-Межигірського і Пустинно-Миколаївського монастирів. 27.06.1795 хіротонісаний на єпископа Переяславського і Бориспільського, коад’ютора Київської митрополії. За А. всі лівобережні церкви Київської єпархії перейшли під управління Переяславського єпископа із заснуванням при ньому особливої консисторії. Таким чином, Переяславська єпархія досягла того становища, в якому перебувала усе 19 ст. Заповів Переяславу 6500 руб. на вічні часи з тим, щоб відсотки з капіталу розподілялися між вдовами й сиротами міських священнослужителів, бідними вихованцями семінарії та йшли на сплату міських повинностей.

Літ.: Грановский, 1901. – С. 80-81; Павловский, 1914. – С. 122; Іменний Звід…, 2005. – С. 26-27; ВПЄ. – 2007. – № 1 (61). – Січ.

О. А. Білоусько.