ВИШНЕВЕЦЬКА Раїна

(уродж. Могилянка; 1589–1619) – благодійниця.

Княгиня, донька молдавського господаря Ієремії Могили, сестра в других київського митрополита Петра Могили, дружина (з 1605) кн. Михайла Вишневецького, мати кн. Ієремії Вишневецького. Була палкою ревнителькою православ’я. Виконуючи заповіт свого чоловіка, у січ. 1619 подарувала землі, сіножаті, ліси, ставки, вітряки Густинському під Прилуками і Ладинському (Підгірському) монастирям: «именем его власним, фундуш тим моим теперь стверджаю й змоцнаю монастири мои, котории суть на Украине, за Днепром под Прилукою един Густинский, а другой Подгорский зо всеми кгрунтами й хуторами, которые до тих монастыров належать <…>». Того ж 1619 «листом моим позволилам фундовати монастирь за Лубнями от Лубень полмили у лесе Мгарском на горе, где перед тим бивала пасека <…> дерево будованье старого замку, которое ся зийдеть до того местца святого дарую».

Дітей – Ієремію та Анну – прагнула виховати у православній вірі. 11.06.1618 королівським указом була засуджена з дітьми на баніцію (вигнання), але невдовзі померла. Зі смертю кн. В. пов’язується переказ про т. з. «материнську клятву» щодо вірності православній вірі, начебто порушеній Ієремією. Сучасні дослідники вважають цей переказ недостовірним.

Портрет В. зберігався у родинній галереї м. Новий Малин на Волині; з цього оригіналу виконали копію (НМІ України), у музеї К. Скаржинської (1888, роботи маляра Мурашка, переданий 1906 музею Полтавського земства, не зберігся). Копію портрета виконано для Чернігівського музею українських старожитностей В. Тарновського і нині зберігається у Дніпропетровському ІМ (на замовлення історика Д. Яворницького).

У 1636 Густинський монастир (засн. 1600 ієросхимомонахом Іоасафом) весь згорів, згодом його відбудували. 1654 Густинь оглядав Антіохійський патріарх Алепський, син якого залишив своє враження від огляду визначних пам’яток: «іконостас святої [Густинської] церкви <…> доводить глядача до зачудування. <…> бо ні величний іконостас святої Софії, ні печерський – обидва не можуть дорівнятися навіть до малої частки високої досконалосте цього іконостасу <…> Досі ми не бачили нічого кращого і чарівнішого від його позолоти і малярства». 1671 пожежа знову знищила монастир. Наступними фундаторами храмів були гетьман І. Самойлович, прилуцький полковник Д. Горленко, гетьман І. Мазепа. У соборній церкві були їхні портрети, а також портрет митрополита київського Йосифа (Нелюбовича-Тукальського). 1786 монастир вивели поза штат, Троїцьку церкву перетворили на парафіяльну. 1844 монастир відновили, кошти на відбудову Воскресенського храму дала кн. В. Рєпніна. У 1840-х у Троїцькому соборі шедеври стінних розписів, перш усього, портрети донаторів М. Вишневецького, І. Самойловича знищив реставратор, чернець Паїсій з Нижнього Новгорода. Нищення тривало у 19 і 20 ст.

Мгарський монастир заснований 1624 як філія Густинсь­­кої обителі. 1628 заклали дере­в’я­ну Преображенську церкву. Бл. 1677 весь монастир згорів. На побудову нової мурованої соборної церкви кошти надав гетьман І. Самойлович (1682), а згодом – гетьман І. Мазепа. Мгарський Преображенський чоловічий монастир 1736 дуже постраждав від вогню, на його відновлення значні кошти дав німецький принц Л. Гессен-Гомбурзький.

Ладинський Підгірський Покровський монастир виник спочатку як скит, з 1624 почали будувати келії для черниць. Монастир мав Покровську церкву, трапезну Миколаївську і надбрамну Вознесенську церкви, кошти на спорудження яких надали гетьман І. Скоропадський з дружиною Настею. Храми були дерев’яні. 1763 звели муровану триверху Покровську церкву. 1786 монастир виведено поза штат, 1817 відновлено, 1929 закрито, у соборній церкві розміщено електростанцію.

У Спаській церкві м. Полтави до Лютневої революції зберігався портрет св. Афанасія, патріарха Костантинопольського, із відтворенням Мгарського монастиря (1655). Надбрамна церква цього монастиря відтворена на іконі «Розп’яття» із портретним зображенням фундатора, лубенського полковника Леонтія Свічки (1699, НХМ у Києві).

Тарас Шевченко змалював занедбані Петро-Павлівську і Миколаївську церкви, трапезну в Густині (1845, акварель), а також трапезну чашу (1845, олівець). Хромолітографічні зображення Густинського і Мгарського монастирів виконано 1883 і 1910-х.

У Преображенському соборі Мгарського монастиря свого часу зберігалися портрети Костянтинопольського патріарха Афанасія, київського митрополита Йосифа (Нелюбовича-Тукальського), архімандрита і відновителя Лубенської обителі Йоасафа (Горленка), принца Л. Гессен-Гомбурзького. Серед чудотворних ікон Густині була ікона Божої Матері у цінній срібній рамі (подарованій кн. Бєлосельською-Бєлозерською) і св. Миколая (не збереглися).

Літ.: ЦДІА України. – Ф. 159. – Оп. 2. – Од. зб. З – Арк. 1; Лубенский (Мгарский) монастырь // ПЕВ.ЧН. – 1845. – № 31. – С. 288-291; Летописец о первом зачатии и создании святыя обители монастыря Густинского // Чтения в императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете. – Москва, 1848. – № 8; Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание… – К., 1851. – С. 496-498; Арандаренко, 1852. – С. 275, 315-316; О Лубенском Мгарском Преображенском монастыре // ПЕВ.ЧН. – 1865. – № 13. – С. 15-24; № 14. – С. 35-42; № 15. – С. 39-75; О Ладинском Подгорском Покровском монастыре // ПЕВ.ЧН. – 1865. – № 22. – С. 313-329; Раина Могилянка, княгиня Вишневецкая // КС. – 1887. – Нояб. – С. 1-10; Лазаревский А.М. Отрывки из летописи Мгарского монастыря // КС. – 1889. – Апр. – С. 37-52; Материалы для истории монастырей Полтавской епархии в XVII и XVIII столетиях // ПЕВ.ЧН. – 1891. – № 23. – С. 912, 915; Путешествие антиохийского патриарха Макария в Москву в XVII веке: Пер. с арабского. – С.-Петербург, 1898. – С. 41-43; Бочкарев К. П. Очерки Лубенской старини: Вып. 1-й. – Москва, 1900. – С. З, 5, 13, 27-28; Юзефович І. Возникновение и первоначальные истории монастырей Полтавской епархии: Густынского Свято-Троицкого, Ладинского Покровского и Лубенского Мгарского Спасо-Преображенского // ПЕВ.ЧН. – 1901. – №№ 19-21, 23-24, 30-31; 1902. – №№ 20-22, 25; Историко-статистический очерк Лубенского Мгарского Преображенского монастыря. – Одесса, 1904; Грановский, 1901. – С. 368 – 371; Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К.; Львів, 1913. – С. 272; Астряб М. Г. Лубенский Мгарский Свято-Преображенский монастырь. – Полтава, 1915; Модзалевський В. Будування церквів у Лубенському Мгарському монастирі в рр. 1682–1701 // Наше минуле. – К., 1918. – Ч. З. – С. 49-80; Памятники архитектуры Украины: Чертежи и фотографии. – К., 1954. – С. 25-26. – Табл. 73-74; Яблонский Д. Н. Порталы в украинской архитектуре. – К., 1955. – С. 114-115, 135-136. – Табл. 31, 67-70; Січинський, 1956. – С. 118-119, 124, 125; ІУМ. Т. 3. С. 80-82, 86, 87; Логвин Г. Н. По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки. – К., 1968. – С. 135, 137-138, 393-397; Білецький П. Український портретний живопис ХVІІ–ХVІІІ ст. – К., 1969. – С. 73-74, 78; Украина и Молдавия: Справоч.-путеводитель / Авт. текста и сост. альбома Г. Н. Логвин. – М.-Лейпциґ, 1982. – С. 394-395; Памятники градостроительства…, 1985. – С. 290-291; Т. 4. – К., 1986. – С. 322-326; Описи Київського намістництва 70–80 років ХVIII ст. – К., 1989. – С. 70-71; Чернігівщина: Енц. довід., 1990. – С. 206-207, 388; Полтавщина: Енц. довід., 1992. – С. 526-527; ЕУ, Т. 1, 1993-2000. – С. 263-264; ЕУ, Т. 2, 1993. – С. 464; ЕУ, Т. 4, 1994. – С. 1504; Спасо-Преображенський Мгарський манастир // Наша віра. – К., 1994. – Лист.-груд. – Ч. 20-23 (77-80). – С. 12; Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський монастир: Тези доповідей конференції, присвяченої 375-літтю монастиря. – Лубни, 1995. – С. 17, 22, 27; ЕІУ, Т. 1, 2003. – С. 518; ЕІУ, Т. 2, 2004. – С. 26; Ханко, 2007. – С. 147; Рудницький Ю. Ієремія Вишневецький: спроба реабілітації. – Львів: ЛА «ПІРАМІДА», 2008. – С. 10-17.

В. М. Ханко.