ВИШНЕВЕЦЬКИЙ Ієремія-Михайло (Ярема) Міхал Корибут

(1612–10/22.08.1651) – державний діяч, благодійник.

Князь, воєвода руський (1646), коронний гетьман (1649), володар маєтностей на Волині та Поліссі, колонізатор і власник Лубенщини й сусідніх земель на Лівобережжі – т. з. Вишневеччини. Зробив значний внесок в освоєння й розбудову краю. Син відомого православного магната відступився від «благочестя» (1631), збудував у Лубнах католицький костьол св. Михайла і бернардинський монастир, однак войовничим католиком не став. Підтримував свого дядька Петра Могилу у боротьбі проти Ісайї Копинського за Київську митрополію. 1635 передав Мгарський і Густинський монастирі під владу П. Могили. Не раз обдаровував православні монастирі, особливо Мгарський, права якого підтвердив 05.1636 і який звільнив від багатьох поборів. Незважаючи на участь ченців монастиря у підготовці т. з. «кизимівського» погрому Лубен 1637, скасував смертний вирок десятьом засудженим. Після руйнації 1638 взяв на себе облаштування й відбудову Густинської обителі. Був безпосередньо причетний до заснування 1640 у м-ку Срібне православного братства. Заохочуючи цеховий устрій у своїх містах, гарантував православним ремісникам недоторканність їхньої віри і звичаїв, пов’язаних зі «східною» церквою. Православні нарівні з католиками і протестантами служили у княжому війську.

Приводів толерувати православних у В. поменшало після козацьких воєн 1637–1638, у розпалюванні яких не останню роль відіграли ченці задніпровських монастирів. Вже тоді у В. виник проект відкриття Роменської католицької колегії, конкретизований у заповіті, написаному перед Берестецькою битвою. Остаточно В. дійшов думки про зміцнення у своїх володіннях позицій католицизму з початком Хмельниччини, але вигнаний із Задніпров’я зробити нічого не встиг.

Літ.: Рудницький Ю. Ієремія Вишневецький: спроба реабілітації. – Львів: ЛА «Піраміда», 2008.

Ю. В. Рудницький.