ВИЩИЙ БУЛАТЕЦЬ с., Лубенський р-н. Православної Церкви. Михайлівська церква.

Час будівництва першої церкви в ім’я архістратига Господнього Михаїла у с. Вищий Булатець Лубенського полку (тепер Лубенського р-ну) невідомий. Факт її існування у 2 пол. 18 ст. засвідчується церковним начинням – срібною лжицею 1760, звіздицею 1765 та подарованим 1778 козачкою Євдокією Самихою євангелієм київського друку. Станом на 1827 церква була уже досить старою, тому того року «была починена в ее ветхости». 1859 проведено новий ремонт і встановлено новий іконостас. Проіснував старий дерев’яний храм до 1887, коли на його місці було збудовано і освячено нову церкву. Це була дерев’яна, однобанна, хрещата у плані, п’ятидільна, на мурованому цоколі споруда з прибудованою дзвіницею. До центральної, квадратної у плані центральної частини примикали чотири прямокутні дільниці. Східна виконувала функції вівтаря, північна, південна та західна – притворів. Дільниці мали двосхилий дах і завершувалися трикутними фронтонами. Усі дільниці, крім вівтарної, мали двері, що слугували входами до храму, та ганки, які захищали внутрішній простір церкви від негоди. Над центральною дільницею за допомогою парусів було встановлено високий восьмигранний світловий барабан, площини якого мали високі прямокутні вікна. Кожна з площин барабану завершувалася трикутними фронтонами. Завершувався барабан наметовою покрівлею, увінчаною декоративним восьмигранним ліхтариком з грушоподібною маківкою та хрестом на ній. Уся будівля була обшита горизонтально встановленою, пофарбованою у білий колір олійною фарбою шалівкою, що захищала стінові конструкції від атмосферних опадів. Церква мала приписну каплицю на сільському кладовищі.

У 1895 М. ц. володіла церковним капіталом у сумі 885 руб., 42 дес. церковної, 2 дес. садибної та 42 дес. ружної землі, мала два будинки для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1901 мала 42 дес. церковної та 42 дес. ружної землі, три будинки, у т. ч. для церковнопарафіяльної, діяли Іоанно-Богословське братство (як відділення Лубенського Спасо-Преображенського братства) та церковнопарафіяльна школа. 1902 мала 43 7/8 дес. церковної у т. ч. 1 7/8 дес. садибної та 42 дес. ружної землі, церковну сторожку, два будинки для причту, будинок для церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка та церковнопарафіяльна школа. 1912 мала 42 дес. ружної землі, будинки для священика та псаломщика, діяла церковнопарафіяльна школа.

У 1895 службу відвідувало 1565 душ обох статей. 1901 до парафії належало 213 дворів. 1902 на відправах присутні 1691 душа обох статей.

У роки радянської влади рішенням сільських зборів 1934 церква була закрита. Вірогідно, тоді ж демонтовано іконостас. Станом на осінь 1941 його вже не було.

Будівля М. ц. постраждала під час Великої Вітчизняної війни – снарядом розбито одне стропило, пошкоджено внутрішню обшивку та зроблено метрову пробоїну, вибито скло у вікнах. Покрівлю також побито осколками та снарядами. Станом на трав. 1944 на дзвіниці було вирізано десять брусів та знято обшивочну шалівку. Старий іконостас на цей час втрачено, натомість змонтовано новий, примітивний, із дикту.

Релігійна громада відновила діяльність у роки німецької окупації 15.11.1941 у приміщенні церкви. Була зареєстрована органами радянської влади 08.01.1944 за № 214. Повторно пройшла реєстрацію 22.07.1944 за № 123. Знята з державної реєстрації 1962.

Із священиків відомі: Даміан Брейловський, Діомид Романовський (пом. 1808), Матвій Платонович Якубовський (1895), Тимофій Олександрович Пашковський (1902, 1912), Павло Микитович Волик (1944), Дмитро Якович Лисогор (08.10.1945–20.06.1950), Андрій Федосійович Пашина (13.10.1952–23.03.1953), Фотій Григорович Кошиль (03.1954–03.08.1955, 03.1956–06.1957), Омелян Ананійович Маляренко (18.11.1955–03.1956); із дияконів: Петро Васильович Кутовий (1895, 1902); із псаломщиків: Петро Тимофійович Базилевський (1895), Пантелеймон Іванович Тертишний (1912); із церковних старост: козак Євген Шкурка (1902), козак Сергій Павлович Кочерга (1912).

Див. також ВИЩИЙ БУЛАТЕЦЬ с., Лубенський р-н. Каплиця.

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 206. – Арк. 42; Спр. 107; Коломенский, 1895. – С. 255; Грановский, 1901. – С. 384; Клировая книжка…, 1902. – С. 361; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 146.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.