ВІКТОР (Садковський)

(1741–11.11.1803, м. Чернігів) – церковний діяч, архієпископ.

Нар. в сім’ї священика. Освіту здобув у Київській духовній академії. З 1757 почав служити в Могильові при єпископі Георгії Кониському спершу діловодом, а потім кафедральним намісником. Прийняв чернецтво і був рукопокладений в ієромонаха. 1774 уведений у сан ігумена Тупичевського монастиря поблизу м. Мстиславль Могилівської єпархії. 1775 за рекомендацією Г. Кониського призначений священнослужителем домової церкви при російському посольстві у Варшаві. 1784 уведений у сан архімандрита у м. Слуцьк. 09.06.1785 хіротонисаний на єпископа Переяславського і Бориспільського, вікарія Київської єпархії з місцеперебуванням у Слуцьку. Польсько-латинське духовенство зустріло православного єпископа вороже, папа римський через свого нунція у Варшаві вручив королю протест, але незважаючи на це призначення В. на кафедру було затверджено. При цьому йому було заборонено провадити місіонерську діяльність, спрямовану проти унії й католицизму, рукопокладати священиків на парафії, на які претендували уніати. В. зарекомендував себе «благонравием», «честным поведением» і «осторожностью». Не віднімаючи церков у уніатів, він зупинив розорення і запустіння православних храмів і монастирів. Православ’я в краї стало поступово оживати. Стривожені поляки звинуватили В. у підготовці заколоту. 18.04.1789 він був заарештований і ув’язнений у Варшаві, потім у тюремній келії Ченстоховського монастиря. Після трьох років і трьох місяців ув’язнення В. був визволений російськими військами під час другого поділу Польщі 21.07.1792. Повернувшись на кафедру, В. розпочав активну діяльність по наверненню уніатів до православ’я, «возз’єднавши» з РПЦ бл. 1,5 млн. душ. 13.04.1793 В. був призначений єпископом Мінським. Продовжуючи політику «возз’єднання», лише з трав. 1794 до лют. 1795 перевів у православ’я 1800 церков із 1032 священиками і 101090 чол. 12.04.1795 уведений у сан архієпископа. Того ж року відновив Слуцький Троїцький монастир. 13.05.1796 переведений до Чернігова.

З 1799 іменувався архієпископом Малоросійським і Чернігівським. Помер після тяжкої хвороби. Похов. у кафед­ральному Троїцькому соборі Іллінського монастиря у Чернігові.

О. А. Білоусько.