ВОВЧИК с., Лубенський р-н. Православної Церкви (з 2000-х – УПЦ МП) громада. Михайлівська церква.

Час будівництва першої дерев’яної церкви в ім’я архангела Михаїла у с. Вовчик Лубенського полку (тепер Лубенського р-ну) не встановлено. Вірогідно, це трапилося у 2 пол. 17 ст. Найдавніша писемна згадка про церкву відноситься до 1738. У 1744 існуючий храм перебудували. У 1790 М. ц. згоріла через попадання блискавки, але була відбудована. Як діюча, вона згадується у документах архіву Полтавської духовної консисторії за 1810. У 1862 храм відремонтували та пофарбували ззовні та всередині білою олійною фарбою. Однак технічний стан будівлі залишався незадовільним, у зв’язку з чим релігійна громада неодноразово зверталася до Полтавської духовної консисторії з проханням дозволити спорудження нової церкви. Врешті, дозвіл було отримано, і 1880–1881 на старому місці збудовано нову церкву. Це була дерев’яна, на мурованому цоколі, хрещата у плані, однобанна з прибудованою дзвіницею споруда. До сторін квадратної у плані центральної частини були прибудовані прямокутні дільниці дещо меншого розміру, а до західної – двоярусна дзвіниця, яка слугувала за головний вхід до церкви. Перший ярус дзвіниці – квадратний, другий, дзвоновий – восьмигранний, завершувався наметовою покрівлею з декоративним ліхтариком та хрестом. Над середохрестям центрального об’єму при допомозі парусів було встановлено восьмигранний світловий барабан, площини якого прикрашали вісім аркових вікон. Об’єм барабану завершувався шоломоподібним куполом та декоративним ліхтариком з маківкою та кованим хрестом. Північний, південний та західний приділи були прикрашені чотириколонними портиками зі спареними колонами та трикутними фронтонами. Покрівля храму і дзвіниці виготовлена з металу та пофарбована олійною фарбою у зелений колір, а стіни храму і колони – у білий.

Серед церковних старожитностей у 1901 згадуються Трипіснець київського друку 1648 та Псалтир, подарований храму 1768 козаком Дідківського куреня Запорозької Січі Федором Тараном.

У 1890 М. ц. володіла 30 дес. церковної і садибної та 33 дес. ружної землі, мала два будинки для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1901 мала 33 дес. ружної та 29 дес. 1841 кв. саж. церковної землі, два будинки для причту, діяли жіноча школа грамоти, церковно-попечительське братство. 1902 мала 29 дес. 1841 кв. саж. церковної та 33 дес. ружної землі, церковну сторожку, два будинки для квартир причту, будинок для жіночої школи грамоти, діяли церковна б-ка, жіноча школа грамоти, церковно-училищне братство, церковнопарафіяльне попечительство. 1912 мала 33 дес. ружної землі, квартири для священика і псаломщика, діяла церковнопарафіяльна школа.

У 1890 службу відвідувало 2424 душі обох статей. 1901 церковна парафія складалася з 284 дворів. 1902 до парафії входили с. Вовчик та хут. Вовча Долина, у яких нараховувалося 2273 душі парафіян обох статей, 1912 – 2498 душі різних станів.

У 1933 головою Вовчанської сільської ради Литвиненком у релігійної громади було відібрано ключі від храму, а церкву закрито, тоді ж демонтовано іконостас, вівтар та хори. Після закриття споруда використовувалася в якості комори під зсипку зерна.

Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації у груд. 1941 у приміщенні церкви. 22.07.1944 зареєстрована органами радянської влади, 08.01.1948 перереєстрована за № 207. Знята з державної реєстрації 1962, після чого церкву закрито. У 1985 храм розібрали, спорудивши на його місці колгоспний готель. У новітній час релігійна громада відновила свою діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована органами державної влади 24.04.2000 за № 174. Для релігійних відправ використовується культова споруда.

Із священиків відомі: Максим Максимов, Афанасій Опошанський, Олексій Максимов (пом. 1798), Андрій Табурянський (пом. 1802), Микола Андрієвський (1827), Василь Трохимович Станіславський (1890, 1902), Юхим Артемович Дручевський (1912), Іван Іванович Гунько (03.1943–1950 ?), Олександр Петрович Стеценко (24.08.1950–10.12.1953), Василь Сергійович Чупирь (11.02.1954–?), Павло Іванович Харченко (22.02.1954–?); із псаломщиків: Григорій Климентійович Пономаренко, (1890, 1902), Іван Семенович Пащенко (1890), Василь Омелянович Пуха (1912), Кирило Маркович Молкін (позаштатний 1912); із паламарів: Кирило Маркович Мельник (позаштатний 1902); із церковних старост: козак Влас Федорович Сергієнко (1902), козак – Пантелеймон Лук’янович Струсь (1912), Основенко (1944–1947), Сергій Захарович Морочко (2008).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085. – Оп. 16. – Спр. 48; Спр. 206. – Арк. 208; Коломенский, 1895. – С. 266; Грановский, 1901. – С. 390; Клировая книжка…, 1902. – С. 374; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 146; РГПО, 2008. – Арк. 60; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко..