АНАТОЛІЙ (Максимович Андрій)

(1767, с. Усівка Переяславського пов. Полтавської губ., тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. – 14.02.1844, м. Сизрань, Росія) – церковний діяч, вчений богослов, архієпископ.

Син протоієрея. Навчався в Переяславській, Олександро-Невській (С.-Петербург) духовних семінаріях. Проф. богослов’я. З 1790 викладав у С.-Петербурзькій духовній семінарії риторику й грецьку мову. З 1792 – священик Спасосеннівської церкви і катехізатор. З 1809 – ректор С.-Петербурзької духовній семінарії, член консисторії й цензурного комітету. Першим увів усні екзамени з усіх предметів, які проводилися під його головуванням. Овдовівши, прийняв чернецтво і був уведений у сан архімандрита Троїце-Сергієвої пустині й призначений благочинним над законовчителями в кадетських корпусах. 21.03.1812 висвячений на єпископа Переяславського. Розбудував приміщення Переяславської духовній семінарії. Вніс зміни до режиму занять, увівши у семінарії усні іспити і визначивши канікулярні дні. У лют. 1816 переведений архієпископом до Мінська, у лют. 1830 – до Симбірська. У серп. 1842 звільнився за віком на спочинок у Сизранський Вознесенський монастир, де й помер.

Пр: На Успение Богоматери. – СПб., 1808; При погребении протопресвитера С. Ф. Ливотова. – СПб., 1811; При приведении к присяге чиновников, избранных в должности. – СПб., 1811; Речь в собрании библейского общества. – СПб., 1822.

Літ.: Павловский, 1914. – С. 3-4; Іменний Звід…, 2005. – С. 29; ВПЄ. – 2007. – № 1 (61). – Січ.

О. А. Білоусько.

Портрет на с. 17.