ВОЛОДИМИР (Сабодан Віктор Маркіянович)

(23.11.1935, с. Марківка Летичівського р-ну Хмельницької обл.) – церковний діяч, митрополит.

Нар. в селянській сім’ї. Закінчив Одеську духов­ну семінарію (1958), Ленінградську духовну академію (1962), аспірантуру при Московській духовній академії (1965). Канд. (1962), магістр (1979) богослов’я.

Викладав в Одеській духовній семінарії, виконував обов’язки старшого пом. інспектора, одночасно обіймав посаду секретаря Одеського єпархіального управління. 14.06.1962 висвячений у сан диякона, 15.06.1962 – у сан ієрея, 26.08.1962 пострижений у чернецтво. У 1965 – ректор Одеської духовної семінарії з уведенням у сан архімандрита, у 1966 – заст. начальника Руської духовної місії в Єрусалимі. З 23.06.1966 – єпископ Звенигородський, вікарій Московської єпархії з дорученням виконувати обов’язки представника РПЦ на Всесвітній Раді Церков (хіротонія 09.07.1966 в Успенському соборі Троїце-Сергієвої Лаври). 28.11.1968 переміщений на Переяслав-Хмельницьке вікаріатство Київської єпархії. З 20.03.1969 – єпископ Чернігівський і Ніжинський, тимчасово керував Сумською єпархією. У 1970–1973 був відп. ред. журн. «Православний вісник». 18.04.1973 призначений єпископом Дмитрівським, вікарієм Московської єпархії, ректором Московських духовної академії і семінарії, 09.09.1973 уведений у сан архієпископа. З 18.04.1978 – проф. Московської духовної академії. 3 берез. 1976 – у складі Комісії з питань християнської єдності, у 1978 був членом комісії з підготовки й проведення святкування 60-річчя відновлення патріаршества в РПЦ, у 1981–1988 входив у комісію з підготовки й проведення святкування тисячоліття Хрещення Русі. 16.07.1982 у сані митрополита очолив Ростовську й Новочеркаську єпархію. 28.03.1984 призначений патріаршим ек­зархом Західної Європи. З 30.12.1987 – керуючий справами Московського патріархату й постійний член Св. Синоду. 1989 тимчасово управляв Гаазькою єпархією (Голландія). Водночас активно займався суспільною діяльністю. 16.09.1988 на установчій конференції Радянського фонду милосердя й здоров’я обраний членом президії й правління фонду. 1988 був членом Центральної виборчої комісії під час виборів народних депутатів СРСР. З 10.04.1989 очолював комісію, створену в груд. 1988, з питань вивчення матеріалів, що стосуються реабілітації духовенства й мирян РПЦ. 03.05.1990 призначений гол. комісії з організації й проведення похорону патріарха Пимена, був одним із 3-х кандидатів на патріарший престол, 2-м за кількістю набраних голосів, поступившись митрополиту Ленінградському й Новгородському Алексію ІІ (Рідігеру).

27.05.1992 на архієрейському Харківському Соборі УПЦ більшістю голосів (16 з 18) обраний предстоятелем УПЦ, митрополитом Київським і всієї України.

Відомий як проповідник, богослов, духовний письменник. У 1997–1998 побачило світ 6-томне вид. його праць. Особисто редагує найважливіші матеріали, що публікуються в журн. «Православний вісник» і щомісячному вид. «Вісник прес-служби Української Православної Церкви». З архіпастирським словом звертається до пастви у щотижневій телепрограмі «Православний світ» і щоденній телепрограмі «Православний календар». Пише вірші, багато з яких покладені на музику.

Почесний д-р кількох університетів і наукових закладів світу, дійсний член Міжнародної академії інформатизації (при Екологічній і соціальній раді ООН) і Міжнародної кадрової академії Ради Європи. Нагороджений орденами РПЦ: прп. Сергія Радонезького 1 ст. (1979), рівноап. кн. Володимира 1 ст. (1985), ап. Андрія Первозваного (2000); орденом УПЦ: прп. Антонія і Феодосія Печерських 1 ст.; орденами всіх Помісних Православних Церков; державними орденами: СРСР Дружби Народів (1988), України: Ярослава Мудрого 5 ст. (2000), 4 ст. (2001), 3 ст. (2002); Росії: Дружби ( 2004).

Неодноразово перебував на Полтавщині з архіпастирськими візитами. 16.11.2002 зустрічався з студентами та викладачами Духовного училища Полтавської єпархії (м. Комсомольськ), освятив новозбудовану Преображенську церкву в с. Дрижина Гребля Кобеляцького р-ну, а також місце під будівництво Воскресенського кафедрального собору в м. Полтава, відвідав Хрестовоздвиженський монастир м. Полтава, Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський монастир. 10.08.2008 відвідав Миколаївський храм м. Комсомольськ. 30.08.2008 звершив у Мгарському монастирі божественну літургію та чин прославлення місцевих святих – 17 ченців обителі, що загинули 1919 від рук більшовиків.

Пр.: Das Opfer Chrіstі und das Opfen Chrіsten іn der euchrіstіschen Texten der Russіschen Orthodoxen Kіrche // Das Opfer Chrіstі und das Opfer der Chrіsten: 7. Theol. Gespach zwіschen ROK und EKD. – Frankfurt, 1979. – S. 76-88; Заслуги свв. Кирилла и Мефодия в просвещении славянских народов // ЖМП. – 1981. – № 3. – С. 45-49; Богословские и пастырские вопросы формирования клира в РПЦ // ТКДА. – 1997.– № 1. – С. 5-18; Труды. – В 6 тт. – М., 1997–1998; Все способствует для блага // Вера и Разум. – 2001. – № 1. – С. 29-30; Христианская семья – залог благополучия в обществе // Вест. РХД. – 2003. – № 185. – С. 65-75.

Літ.: Наречение и хиротония архим. Владимира (Сабодана) в еп. Звенигородского // ЖМП. – 1966. – № 9. – С. 3-10; Митр. Ростовский и Новочеркасский Владимир, Патриарший Экзарх Западной Европы: Биография // ЖМП. – 1984. – № 11; Митр. Ростовский и Новочеркасский Владимир, Управляющий делами МП: Биография // ЖМП. – 1988. – № 5. – С. 13; Петрушко В.И. Автокефалические расколы на Украине в постсоветский период. 1989–1997. – М., 1998; Серафим, ігум. Добрий пастир Української землі. – К., 2002; Драбинко О., дияк. Православ’я в пост­тоталітарній Україні. – К., 2002.