ВОРОНЬКИ с., Чорнухинський р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Різдвяно-Богородицька церква.

Час будівництва першої де­рев’яної церкви на честь Різдва Пресвятої Богородиці у с. Вороньки Лубенського полку (тепер Чорнухинського р-ну) невідомий. Ймовірно, її було зведено у 1660-х. Підтвердженням цьому є ліва створка царських врат церкви, яка зберігається у НХМ України і датується серед. 17 ст. Наступний, «дубовый храм о трех куполах» було збудовано 1733 зусиллями парафіян на кошти єпископа Переяславського і Бориспільського Арсенія (Берла), про що свідчив напис на лиштві західного входу до церкви. У 1816 поряд з існуючим храмом із дозволу єпископа Полтавського і Переяславського Анатолія (Максимовича) збудовано дерев’яну, двоярусну дзвіницю. Саму ж церкву реконструювали – східний і західний куполи зняли, перетворивши споруду на одноверху. До центральної частини з півночі та півдня прибудували дільниці, які разом із західною прикрасили чотириколонними портиками із трикутними фронтонами. Одночасно було замінено дерев’яну покрівлю та шалівку на стінах. У серед. 19 ст., перед початком реконструкції 1857, яка цілковито змінила зовнішній вигляд церкви, старий храм та дзвіницю поставили на мурований цоколь, одночасно було закладено підмурки для нових, зовнішніх стін майбутньої споруди. У 1867 реконструйовану церкву вкрили білим листовим металом, а стіни зсередини та ззовні пофарбували у білий колір олійною фарбою. 1916 церкву розписали.

У 1895 Р. ц. володіла 33 дес. ружної землі. 1902 – 33 дес. ружної землі, мала церковну сторожку, діяли церковна б-ка, земська школа та церковнопарафіяльне попечительство. 1912 мала 33 дес. ружної землі, квартиру для священика.

У 1895 службу відвідувало 3056 душ обох статей. 1902 до церковної парафії входили частина с. Вороньки та хутори Величківщина й Іванини, загалом – 3119 душ обох статей, 1912 – 3580 душ різних станів.

Релігійна громада була знята з державного обліку 1934, а церква перетворена на клуб. Під час цієї реконструкції було демонтовано світловий барабан, хори та другий ярус дзвіниці. Релігійна громада відновила свою діяльність під час німецької окупації 1941 у приміщенні кол. церкви. 15.06.1944 громада отримала припис на звільнення приміщення церкви за підписом гол. та секретаря сільської ради. 07.08.1944 громада зареєстрована органами радянської влади у приміщенні храму за № 231. Знята з державної реєстрації 1961, після чого споруду церкви почали використовувати як зерносховище та складське приміщення.

У новітній час релігійна громада відновила свою діяльність як громада УПЦ МП. Зареєстрована державними органами влади 26.05.1992 за № 47. Кер. релігійної організації – Павло Родіонович Перелет (2008). Богослужіння проводяться у культовій споруді.

Із священиків відомі: Василь Петрович Приліпкін (1895), Володимир Васильович Роговенко (1902), Павло Іванович Базилевський (позаштатний 1902), Дмитро Федорович Чижевський (1912), Петро Якович Попов (1944–12.01.1956), Віктор Лукич Непомнящий (13.03.1956–1958?), Феоктист Степанович Харсіка (з 12.09.1958), Андрій Антонович Варвинський (з 10.12.1958), протоієрей Василій Яворський (2008); із псаломщиків: Павло Прокопович Михайловський (1895), Павло Андрійович Черняшевський (1902), Ілля Данилович Дияконенко (1902), Микола Антонович Юр (1912); із паламарів: Ілля Данилович Дияконенко (1895); із церковних старост: дворянин Тимофій Іванович Бугай (1902), козак Антоній Андрійович Юр (1912).

Літ.: ДАПО. – Ф. Р-4085, Оп. 16. – Спр. 171; Коломенский, 1895. – С. 293; Клировая книжка…, 1902. – С. 349; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 129; Дараган М. Українська декоративна різьба XVI–XVIІI ст. – К.: Наук. думка, 1970. – С. 58; РГПО, 2008. – Арк. 156; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.