АНДРІЇВКА с., Новосанжарський р-н. Православної Церкви громада. Андріївська церква.

Церква в ім’я ап. Андрія Первозваного в сл. Андріївка (ін. назва – Землянки) Нехворощанської сотні Полтавського полку (тепер с. Новосанжарського р-ну) збудована коштом нехворощанського сотника Каленика Прокопієва 1762–1764. Перша спроба спорудження храму відноситься до 1756, коли К. Прокопієв звернувся до київського митрополита з проханням збудувати у селі капличку, але з Києва надійшла негативна відповідь. Відмова мотивувалася забороною царського уряду зводити каплиці, натомість прохачу було рекомендовано збудувати церкву. 16.12.1762 К. Прокопієв звернувся з листом до духовного правління Полтавської протопопії з проханням поклопотатися перед київським митрополитом стосовно отримання благословенної грамоти на побудову церкви. 25.02.1763, зваживши на прохання, митрополит Арсеній (Могилянський) видав відповідний документ. 10.03.1863 було підписано конт­ракт на побудову церкви. Вартість будівельних робіт склала 38 руб. Контрактом також було передбачено забезпечення будівельників на час праці продуктами харчування («провіантом»). Будівничим церкви було обрано жителя м-ка Нехвороща Кирила Щербину. До складу будівельної бригади входили жителі Нехворощанської сотні Маркіян Марениченко та Іско Скляренко. Будувалася церква з місцевого матеріалу – лісу, заготовленого в межах Новосанжарської сотні. На поч. січ. 1764 будівельні роботи було завершено. 12.01.1764 замовник підписав контракт зі сницарем Павлом Литвиненком, жителем сл. Омельницька, вихідцем з Нехворощанської сотні, на виготовлення іконостасу та жертовника. Роботи мали бути завершені до 20.07.1764. Вірогідно, що основні роботи із виготовлення іконостасу П. Литвиненком на поч. черв. уже були виконані. 11.05.1764 підписано договір з іконописцем Іваном Яковлєвим, жителем м-ка Нехвороща на виготовлення ікон для іконостасу. Таким чином, усі роботи зі спорудження та опорядження храму були виконані місцевими майстрами. 10.10.1710, у зв’язку зі створенням Слов’янської і Херсонської єпархії, А. ц. разом з ін. храмами передано у відання новоствореної адм. одиниці. Із документів відомо, що у той час у церкві був один священик та два служителі.

У 1858 А. ц. перебудовано, вірогідно, тоді ж поставлено на мурований цоколь. 1885 із заходу було прибудовано дзвіницю. Храм був холодним, мав приписну муровану домову церкву в ім’я св. Андрія Стратилата, що знаходилася у маєтку Лук’яновичів у с. Шедієве (збудована 1831).

На час спорудження А. ц. сл. Андріївка налічувала 30 дворів, у яких було 66 жилих хати, мешкало 185 душ чоловічої та 192 душі жіночої статі. 1710 до парафії належали 21 двір та 11 бездвірних хат. У 1890 А. ц. мала три будинки для причту та церковнопарафіяльну школу (таку ж школу мала і приписна церква), володіла 33 дес. ружної та 2 дес. садибної землі. 1895 богослужіння відвідували 2328 душ обох статей. У 1902 А. ц. мала церковну б-ку, церковнопарафіяльну школу, богослужіння відвідувало 2608 душ обох статей, у парафії знаходилися с.с. Андріївка, Шедієве, Довга Пустош, Миколаївка, хут. Суха Маячка. До парафії також належали розміщені в селі земська школа та Андріївська земська нижча сільськогосподарська школа. 1912 до парафії належало 5 сіл, у яких нараховувалося 2053 парафіян обох статей.

Із священиків відомі: Василь Афанасієв (1762, переведений із м-ка Сокілка, де перебував поза штатом), Григорій Терентійович Бабирєв (1890, 1895, 1902), Костянтин Антонович Мариниченко (1912); із псаломщиків: Іван Іванович Язловський (1890, 1895, 1902), Сава Петрович Судаков (1902, 1912), Федір Михайлович Протопопов (1912); із паламарів: Сава Петрович Судаков (1890, 1895); із церковних старост: відставний солдат Іван Гнатович Безхверхий (1902), селянин Федосій Савич Личко (1912).

Див. також Шедієве с., Андріївська церква.

Літ.: Село Андреевка и построение первой в ней церкви // ПЕВ.ЧН. – 1887. – № 18. – 15 сент. – С. 614-629; Коломенский, 1890. – С. 174-175; Коломенский, 1895. – С. 130; Клировая книжка…, 1902. – С. 212; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 61; Джерела…, 2004. – С. 163.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко.