ҐРУНТОВІ МОГИЛЬНИКИ на Полтавщині.

Г. м. – найдавніший та превалюючий тип здійснення поховань із найдавніших часів до наших днів, безпосередньо пов’язаний із релігійними і світоглядними уявленнями стародавнього і сучасного населення.

Палеолітичні грунтові поховання (поховання в ґрунті, ґрунтові некрополі) за обрядом інгумації (трупопокладення) на території Полтавщини не виявлені.

Вірогідно, до мезолітичного часу належить єдине, досліджене 1982 в околицях с. Шушвалівка Глобинського р-ну, поховання молодого чоловіка у скорченій позі на боці.

Для рубежу неолітичної й енеолітичної епох відомі рештки трьох Г. м. – засухинської культури в ур. Острів у с. Остап’є Великобагачанського р-ну (дослідж. 1968), маріупольського типу побл. с. Кам’яні Потоки Кременчуцького р-ну (дослідж. 1960). Найдавніший з таких Г. м. досліджений 2004 під насипом кургану Стовбувата могила поблизу с. Волошине Дмитрівської сільської ради м. Комсомольськ. Поховання здійснені у підпрямокутних неглибоких ямах зі скругленими кутами. В них містилися скелети дітей 2–5 років у випростаному на спині положенні, вкриті шаром яскраво-червоної вохри, які супроводжувалися виробами з кременю, уламками ліпного посуду і стулок річкових молюсків, вуглинами. Перекриття поховань складали стелоподібні плити місцевого граніту, що викладалися горизонтально на краї поховальних ям. Одне з них віддалено нагадувало, за викладкою з каменів, обриси своєрідної фігури бичка.

За епохи пізнього бронзового віку Г. м. набувають значно більших розмірів, отримують засади планування у вигляді рядів поховань і здійснюються як за обрядом інгумації, так і кремації (трупоспалювання). Прикладом може бути Компанійцівський Г. м. (дослідж. 1960–1965) у гирлі р. Сухий Кобелячок біля с. Григоро-Бригадирівка, який містив 20 поховань білозерської та білогрудівської культур, пограбованих у давнину; в ямах виявлено зразки ліпного посуду, вироби і прикраси з бронзи, кістки.

Для епохи раннього залізного віку Г. м. стають провідним типом поховання рядового населення і відомі на поселеннях та окрузі великих городищ. Так, зокрема, 2009 в окрузі Книшівського городища на Пслі, у с. Дучинці Гадяцького р-ну, досліджена ділянка подібного кладовища з кількох поховань дорослих людей і дітей, влаштованих у ґрунтових ямах у випростаному положенні з бідним інвентарем – ліпною посудинкою та мідним браслетом. Кілька поховань безінвентарного некрополя виявлено на поселенні пізньоскіфського часу в ур. Поле 2-ї бригади на території Великого укріплення Більського городища на Середній Ворсклі.

Для 2 чв. 1 тис. н. е. Г. м. стали домінуючим типом поховань. У гото-скіфо-сарматського і слов’янського населення черняхівської культури відомі великі могильники – Компанійцівський (460 поховань) поряд із відомим некрополем пізнього бронзового віку, Писарівський на Ворсклі, Кантемирівський на Коломаку, Вовчицький на Сулі. За традиціями готських племен вельбарської культури, що переселилися у Середнє Подніпров’я, більшість із поховань була здійснена за обрядом кремації, зі вміщенням праху і супутніх речей в урни – гончарні горщики, амфори та ін., або ж розсіяними у ґрунтових ямах із залишками посуду і прикрас. Два поховання воїнів-германців із Компанійцівського могильника містили предмети озброєння – меч, уламки умбона від щита, наконечники списів, дротика, сокиру, залізні вудила тощо. Відомі поодинокі та у складі невеликих Г. м. поховання носіїв слов’янської (антської) пеньківської культури, у т. ч. в околицях Градизька, Максимівки на Дніпрі, Засулля під Лубнами на Сулі. Супутніми предметами в таких похованнях виступали прикраси (браслети, дніпровські фібули, бляшки до поясного набору і взуття, ліпний та гончарний посуд). Звичай влаштовувати Г. м. відзначений і в літописних слов’ян-сіверян раннього волинцевського етапу існування роменської культури.

За Київської Русі Г. м. стали основним типом улаштування поховань. Вони існували поряд із більшістю городищ і поселень, відомі на городищах літописних Сніпороду, Воїня, у Полтаві та ін. Розрізняють цвинтарі (некрополі, розташовані біля церков) та кладовища, місцезнаходження яких не пов’язане з культовими християнськими спорудами.

Така ж традиція існувала і за козацької доби. Так, цвинтарі полтавських Успенського собору, Миколаївської, Воскресенської, Стрітенської і Спаської церков налічували по кількасот поховань. Поряд із ними знаходили віковічний спочинок відомі та досить заможні полтавці, церковнослужителі. Біля воріт козацьких фортець та за їх ровами виникали великі міські кладовища 17–18 ст. Зокрема, рештки одного з таких кладовищ, що розрослося з кол. цвинтаря соборної Преображенської церкви кін. 17 – серед. 18 ст., досліджені у Кременчуці по вул. Коцюбинського, 4 (2008).

Відомі й на Полтавщині Г. м. золотоординського часу 2 пол. 13 – 14 ст., улаштовані за мусульманською поховальною традицією. Один з них із кількома мавзолеями та рядовими похованнями з цегляними масштабами досліджувався 1912 в ур. Мечеть побл. с. Кишенька у пониззі Ворскли, інший – з простими ґрунтовими похованнями – досліджувався 2004–2005 біля Стовбуватої могили поблизу с. Волошине під Комсомольськом.

Сучасні кладовища також є різновидом величезних Г. м.

Літ.: Махно Є. В. Типи поховань та планування Компанійцівського могильника // Середні віки на Україні. – К.: Наукова думка, 1971. – Вип. 1. – С. 87-95; Махно Є. В., Шарафутдінова І. М. Могильник епохи пізньої бронзи поблизу хутора Компанійці на Дніпрі // Археологія. – К.: Наукова думка, 1972. – Вип. 6. – С. 70-81; Телегин Д. Я., Нечитайло А. Л., Потехина И. Д., Панченко Ю. В. Среднестоговская и новоданиловская культуры энеолита Азово-Черноморского региона: Археолого-антропологический анализ материалов и каталог памятников. – Луганск: Шлях, 2001. – С. 15-16. – №№ 24, 28; Артем’єв А. В. Про одне з місць поховань захисників Полтавської фортеці 1709 р. // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. – К.: Рідний край, 2001. – Вип. 12. – С. 397-399; Коваленко О. В. Цвинтар XVII–XVIII ст. на Соборному майдані у Полтаві // АЛЛУ. – Полтава: Археологія, 2001. – № 2 (10). – С. 145-149; Супруненко О. Б., Приймак В. В., Мироненко К. М. Старожитності золотоординського часу Дніпровського лісостепового Лівобережжя. – К.-Полтава: Археологія, 2004. – С. 24-25, 32-35, 78-79; Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Комсомольська міська рада / Укл. та наук. ред. Супруненко О. Б. – К.-Полтава: Полтавський літератор, 2008. – С. 22, 27-30, 34-35; Супруненко О. Б., Пуголовок Ю. О., Мироненко К. М., Шерстюк В. В. Дослідження посаду літописної Лтави: Інститутська гора. – К.-Полтава: Археологія, 2009. – Ч. І. – С. 13-15.

О. Б. Супруненко.