(1720, м. Полтава – 05.05.1793) – церковний діяч, архімандрит.
Закінчив Київську духовну академію. Студентом прийняв чернечий постриг. Працював у Київській духовній академії учителем, префектом, ректором (з 1758). З 1760 – настоятель Гамаліївського монастиря, згодом – Бизюково-Хрестовоздвиженського монастиря. 1788 звільнений на спочинок у Києво-Печерську лавру. Перебуваючи за кордоном, переклав латинською мовою деякі твори Феофана Прокоповича (видано у Бреславі 1743).
Літ.: Павловский, 1912. – С. 56.
О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт.
Опубліковано в рубриці