ОБОЗНІВКА с., Глобинський р­н. Православної Церкви (з 1990­х – УПЦ МП) громада. Богоявленська церква.

Церкву на честь Святого Богоявлення в с. Обознівка Кременчуцького пов. (тепер Глобинського р­ну) збудовано 1896–1901 на кошти місцевого поміщика, колезького секретаря Oлександра Kостянтиновича Панайотова та його дружини у пам’ять коронування імператора Миколи ІІ та імператриці Олександри Федорівни за проектом арх. М. М. Никонова. Побудована з цегли з тавром «А. П.» (Александр Панайотов), яка виготовлялася на місцевому заводі. На бажання замовника за основу проекту була взята Сампсоніївська церква м. Полтава, над якою на той момент працював архітектор, тому обидві споруди мають багато спільних рис і елементів.

Б. ц. – зразок культового будівництва періоду еклектики. У плані – рівнокінцевий хрест, між раменами якого прибудовано з півдня камери ризниці та паламарні, а з півночі – бабинця та двоярусної дзвіниці з наметовим завершенням. За бажанням замовника зорієнтована так, щоб найзручніше було її оглядати з вікон маєтку та головної вулиці села, тому орієнтація храму – північно­південна, а не східно­західна. В об’ємно­просторовій композиції домінує двох’ярусний кубічний центральний об’єм, який завершують 5 бань. До нього приєднано понижені об’єми північного та південного рамен хреста і ще більше понижені – східний та західний приділи. Під східним приділом церкви знаходилася родинна усипальниця Панайотових.

Споруда іззовні не була оштукатурена, а пофарбована по цеглі «в темно­песочный» колір, виступаючі деталі і карнизи – «в изжёлто­песочный» колір. Вкриті металом «в шашку» бічні та центральна бані були пофарбовані по горизонталі в білий та блакитний кольори олійною фарбою. Інтер’єр храму було оздоблено ще пишніше. За бажанням замовника, при виконанні оздоблювальних робіт за зразок прийнято інтер’єр Володимирського собору в Києві Підлога була викладена восьмигранними плитами з білого мармуру з невеликими квадратними вставками чорного мармуру. Вівтарна частина відокремлювалася від основного об’єму одноярусним іконостасом «в византийском духе». Всі роботи із виготовлення мармурових деталей були виконані одеською фірмою Тузіні. Для виконання живописних робіт по розпису стін були запрошені київські худ. О. О. Мурашко та І. І. Соколов, «расписавшие всю внутренность церкви художественно исполненными снимками живописи». Загалом вартість робіт склала бл. 90 тис. руб.

Існувала як приписна до Святодухівської церкви с. Демидівка. У церковній парафії знаходилася мурована каплиця, побудована 1880 Варварою Башмаковою.

У 1912 Б. ц. володіла 33 дес. ружної землі. Парафіян привілейованих станів – 3, козаків – 309, селян – 2212.

Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації у берез. 1942. По війні зареєстрована органами радянської влади 20.11.1947 за № 66. Для релігійних відправ використовувала приміщення кол. церкви. У 1961 релігійна громада була знята з державної реєстрації, а церква закрита.

До серед. 1980­х споруда використовувалася як складське приміщення місцевого племзаводу «Жовтень». 1985 органами місцевого самоуправління була зроблена спроба зруйнувати храм, але місцеві жителі відстояли споруду, звернувшись до тодішнього секретаря Полтавського обкому КП України І. М. Горобця, за підтримки якого церкву було врятовано. Це дало змогу виготовити проектно­кошторисну документацію на реставрацію храму (авт. проекту – арх. інституту «Укрпроектреставрація» В. Ф. Отченашко та В. К Хромченков). Реставраційні роботи тривали до кін. 1980­х. За цей час було відновлено покрівлю та бані, завершення дзвіниці, встановлено хрести. 1992 споруда була передана релігійній громаді.

У новітній час релігійна громада Б. ц. зареєстрована органами державної влади 25.12.1992 за № 462. Релігійні відправи проводяться в культовому приміщенні.

Із священиків відомі: Василь Петрович Сокольський (1912), ієрей Миколай Ворон (2008); із псаломщиків: Федір Миколайович Майборода (1912); із церковних старост: колезький радник Олександр Костянтинович Панайотов (1912), Ганна Федорівна Дудник (2008).

Див. також ОБОЗНІВКА с., Глобинський р­н. Каплиця.

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 283; Справочная клировая книга…, 1912. – С.118; РГПО, 2008. – Арк. 13; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.

В. О. Мокляк, В. А. Павленко,
Т. П. Пустовіт.