ЄЛЬЧУКОВ Олексій Михайлович

(17.03.1826, с. Смородине Курської губ., Росія – 23.01.1902, м. Ромни Полтавської губ., тепер райцентр Сумської обл.) – священнослужитель, протоієрей.

Виходець із священицької родини. Закінчив Курське духовне училище (1843), Курську духовну семінарію (1849), Київську духовну академію (1853). У 1853 призначений інспектором, учителем російської та священної історії й грецької мови Богуславського духовного училища Київської єпархії. У 09.10.1857–31.07.1869 служив інспектором та викладачем у Лубенському духовному училищі. 30.01.1860 рукопокладений у сан священика Миколаївської церкви при лікарні. Під час епідемії холери (1866) допомагав хворим. З 31.07.1869 – доглядач Роменського духовного училища, настоятель Святодухівського собору у Ромнах. Зусиллями Є. збудовано церкву (1872–1888), у серп. 1888 при соборній церкві відкрито церковно-парафіяльну школу. 1899 вийшов поза штат, 13.07.1900 – залишив посаду настоятеля собору.

Нагороджений набедреником, скуфією, камилавкою, наперсним хрестом, орденами св. Анни 3 та 2 ст., св. Володимира 3 ст.

Літ.: Майфет И. Протоиерей Алексей Михайлович Ельчуков. (Некролог) // ПЕВ.ЧН. – 1902. – № 14. – 10 мая. – С. 661-661; № 15. – 20 мая. – С. 713-724.

Т. П. Пустовіт.