АФАНАСІЇВСЬКИЙ (БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ) скит

Чоловічий, приписний до Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. Виник у кін. 19 ст. неподалік від монастиря, на підвищеному східному пагорбі. За переказами, у давнину там височів курган, а місцевість пронизувалась печерами. (Залишки цих печер існують донині як свідки існування на цій території чернечого життя ще в домонгольський період). Під час свого перебування в обителі цей благословенний уділ облюбував для усамітненої молитви свт. Афанасій (Пателарій), Лубенський чудотворець. На згадку про святого ченці спочатку спорудили там дерев’яну каплицю, а на прилеглій території облаштували чернечий цвинтар. У 1891, з благословення преосвященного Іларіона (Юшенова), замість каплиці звели вишуканої архітектури муровану двоярусну церкву на честь свт. Афанасія (нижній поверх продовжував функціонувати як каплиця, а верхній слугував власне храмом). 25.09.1891 святині надано статус скиту, обнесено мурованою огорожею, згодом поруч збудовано братський корпус і сторожку. Особливою духовною цінністю скиту була гробниця з мощами свт. Афанасія (знаходилась у нижньому ярусі церкви). На погості скиту у серп. 1919 було поховано 16 убієнних монастирських ченців на чолі з ігуменом Амвросієм (нині канонізованих преподобномучеників Мгарських). За радянської доби обитель не діяла. У 1990-х храм частково реконструйовано і перейменовано на Благовіщенський. Нині він є складовою частиною монастирського комплексу; у народі за ним закріпилась назва – Благовіщенський скит. У церкві та на її околичній території продовжуються ремонтні роботи.

Літ.: Черкасець Т. Благовіщенський скит // ВПЄ. – 2002. – № 4. – С. 5.

Т. І. Черкасець.