ЖИТЕЦЬКИЙ Павло Гнатович

(23.12.1836/ 04.01.1837, м. Кременчук Пол­тавської губ., тепер райцентр Полтавської обл. – 05/18.03. 1911, м. Київ) – вчений-філолог, педагог, громадський діяч, д-р російської словесності (1908), чл.-кор. С.-Петербурзької АН (1898), дійсний член Історич­но­го товариства Нестора-літописця (1879), НТШ (1903).

Виходець із священицької родини. Закінчив Переяславську духовну семінарію, Київську духовну академію (1860), Київський університет ім. св. Володимира (1864). Викладав російську мову й л-ру в Кам’янець-Подільській гімназії, обіймав посаду приват-доцента в С.-Петербурзькому університеті, з 1868 працював у середніх навчальних закладах Києва, зокрема, колегії Павла Галагана (1874–1893). Входив до Київської громади, був діяльним членом Південно-Західного відділу Російського географічного товариства і НТШ. Один із основоположників українського мовознавства. Авт. понад 20 наукових праць. Відстоював погляд на Київську Русь як колиску українського народу, доводив, що риси української мови виявилися ще в пам’ятках 12–13 ст. Описав Пересопницьке євангеліє, здійснив науковий аналіз тогочасних українських перекладів євангелія з екскурсом в історію перекладів євангельських текстів українською мовою.

Пр.: Описание Пересопницкого Евангелия XVI в. – К., 1876; Очерки литературной истории малорусского наречия в ХVІІ в. – К., 1889; Очерк звуковой истории малорусского наречия в XVII и XVIII вв. – К., 1889; Энеида Котляревского и древнейший список ее в связи с обзором малорусской литературы ХVІІІ в. – К., 1900; Мысли о малорусских народных думах. – К., 1893; О переводах Евангелия на малорусский язык. – 1905.

Літ.: П. Вл. П. Н. Житецкий // ПЕВ.ЧН. –1911. – № 10. – 1 апр. – С. 679-680; Павловский, 1912. – С. 70-71; Їжакевич Г.П., Плачинда В.П. Українська літературна енциклопедія. – Т. 2. – К., 1990. – С. 202-203.

О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт.