ЙОСИП ІВАНОВИЧ

(рр. н. і см. невід.) – малювальник образів.

«Діла малярського майстер» доби гетьмана І. Мазепи. Мешкав у полковому м. Лубни, працював в ін. містах Лівобережжя, зокрема, у Батурині. Мав непересічні здібності, створив ікони деісусного ряду для Спаського собору та надбрамної Михайлівської церкви Мгарського монастиря біля Лубен (1689–1693). В угоді зазначено, що «Року 1689 <…> куоздобь божественного храма <…> на вималюваніе и на вызолоченіе цьлого деусуса, який роботою сницерского есть выставлен, уеднал <…> волним договором <…> майстера Йосифа Ивановича обивателя Лубенского». Історики українського мистецтва висловлюють припущення, що Й. І. належить видатний твір – ікона «Розп’яття» (1699) із портретним зображенням лубенського полковника Л. Свічки та відтворенням надбрамної церкви Мгарського монастиря, ктитором якої він був (нині експонується у НХМ у Києві).

Літ.: Каманин И. М. Договоры о сооружении церквей в Малороссии в ХVІІІ веке // Археологическая летопись Южной России. – К., 1903. – С. 367-368; Словник художників України. – К., 1973. – С. 94; Ханко, 2002. – С. 82; Ucraina – terra cosacorum, 2004. – С. 968.

В. М. Ханко.