ІВАНЕНКИ

– благодійники.

Нащадки Івана Багатого Іоненка з Волощини, що прибув в Україну в 17 ст.

І. Григорій (бл. 1719/1720 – після 1790) – державний діяч. Служив у Ген. військовій канцелярії, бунчуковий товариш (1741), переяславський полковник (1770–1781), гол. Київської палати цивільного суду (1731–1790), дійсний статський радник. Уфундував муровану Троїцьку церкву (1782) з окремою дзвіницею у с. Гостролуччя на Переяславщині (тепер Баришівського р-ну Київської обл.). Церкву 1889 скасували. Ікони із зображенням св. Єлизавети і преп. Мойсея Мурина роботи у французькому стилі 1840-х передано до церковно-археологічного музею при Київській духовній академії.

Внук І. Григорія – І. Григорій (бл. 1776 – ?) – військовик, капітан, колезький асесор (1801). Фундатор мурованої Покровської церкви (1830) у с. Ковалівка на Пирятинщині (тепер – Драбівського р-ну Черкаської обл.).

Син І. Григорія – І. Федір (бл. 1799 – до 1850) – військовик, поручик (1818), штабс-капітан у відставці (з 1819), пирятинський (1834–1838) і переяславський (1841–1847) повітовий маршалок. Його коштом і заходами споруджена мурована Вознесенська церква (1808) у с. Попівка Пирятинського пов.

Небіж І. Григорія – І. Микола (1797 – після 1863) – військовик, підпоручик у відставці (з 1820), переяславський повітовий маршалок (1829–1841), колезький радник (1859–1863). Уфундував дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву (1847) у с. Дем’янка на Переяславщині (тепер Переяслав-Хмельницького р-ну Київської обл.).

Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 437, 467, 493, 514; Модзалевский, 1910. – С. 180, 185, 189.

В. М. Ханко.