ІРАЇДА (Кравцова Ірина Семенівна)

(05.1921, Миколаївська обл. – 22.06.1996, смт Козельщина, райцентр Полтавської обл.) – священнодіячка.

Нар. у багатодітній селянській сім’ї. Отримала поч. освіту. Незважаючи на кмітливий та гострий розум, навчатися далі не змогла через нестатки. З початком масової колективізації і знищення одноосібних господарств родина покинула хутір і переїхала в Крим, замешкавши у Феодосії. Там, досягши повноліття, І. пішла працювати робітницею-складачкою в друкарню. Жила звичайним життям, як і всі її ровесники. Але все змінила тяжка хвороба, що почалася без будь-якої причини з болю в нозі. Лікарі нічим не змогли зарадити недузі й врешті-решт дали дівчині групу інвалідності. Коли під час німецької окупації стали відкриватися храми, І. під впливом матері стала їх відвідувати, читати духовну л-ру. Хвороба поступово відступила. Після війни І. виїхала до м. Оренбург, де внаслідок спілкування з духовними наставниками у неї виникло бажання присвятити своє життя служінню Богу. З благословення владики Мануїла (Лемешева) та дозволу батьків І. 1946 поселилася в Козельщинському Різдва Богородиці жіночому монастирі. Послушницею терпляче переносила всі труднощі монастирського життя, ускладненого голодом 1946–1947 та утисками з боку органів влади. Боляче переживши закриття в 1949 Козельщинської обителі, разом з ін. сестрами переїхала до Лебединського жіночого монастиря Київської єпархії, де 1951 прийняла рясофор. Коли через 10 років влада закрила і цей монастир, І. знову поїхала в Оренбурзьку обл., де протягом 30 років служила при Покровській церкві с. Верхня Платівка Новосергіївського р-ну. Там 1967 схимоігуменом Петром (Івановим) була пострижена у мантію. Увесь цей час І. підтримувала зв’язки зі своїми українськими сестрами, щороку їздила на поклоніння Козельщинському образу Богоматері, який переховувався на квартирі однієї з послушниць у Києві.

З відродженням у Козельщині релігійної громади І. однією з перших повернулася до місця свого колишнього служіння. У 1992 черниці старшого покоління, а також молоді послушниці одноголосно обрали її старшою сестрою. 11.02.1993 архієпископ Полтавський і Кременчуцький Феодосій (Дикун) у Христовій церкві архієрейської резиденції у Полтаві увів І. у сан ігумені. За короткий час настоятелька відновила монастирське життя в спустошеній обителі. За допомогою віруючих і жертводавців здійснено ремонт келій, теплої церкви, розпочато відновлювальні роботи в соборі. Пом. на 76 році життя.

Літ.: Жук, Сердюк, 2007.

Г. Д. Сердюк.