ІСАЙЯ (Копинський)

(р. н. невід. – 05/15.10.1640, м. Ніжин, тепер райцентр Чернігівської обл.) – церковний діяч, митрополит.

Виходець із галицької православної шляхти. Освіту одержав у Львівській братській школі та Острозький академії. Прийнявши замолоду чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі, 14 років провів «у повсякденних молитвах». Потім був ігуменом Межигірського, Києво-Братського монастирів і одним із організаторів Київської братської школи. У 1620-х обіймав посади єпископа в Перемишлі (формально), Смоленську, Чернігові. Організовував монастирі, зокрема, Лубенський Мгарський Спасо-Преображенський та Ладинський Покровський на Полтавщині. Був духівником Раїни Вишневецької. Намагався утримати під своїм впливом молодого Ієремію, а коли той навернувся до «римської» віри, перейшов у табір запеклих ворогів князя. Водночас вів запеклу боротьбу за митрополичий престол з дядьком І. Вишневецького, печерським архімандритом Петром Могилою, звинувачуючи останнього в симпатіях до унії. Як «людина Сагайдачного» (один із 5 єпископів, висвячених 1620 з ініціативи козацького гетьмана патріархом Єрусалимським Феофаном), користувався неабияким авторитетом серед козацтва. Використовував цей авторитет у корисливих цілях, підбурюючи козаків до виступів на свою підтримку під гаслом боротьби «на захист православ’я». Провокував масову міграцію українців, передусім ченців лівобережних монастирів до Московського царства «от гоненья веры крестьянской».

Обраний 1631 київським митрополитом, продовжував триматися промосковської орієнтації. Мережу церков і монастирів на Задніпров’ї перетворив на вузол, що пов’язував київську митрополію з Москвою. Після легалізації православної ієрархії в Речі Посполитій 1632 був скинутий з митрополичої кафедри Петром Могилою й ув’язнений у печерському монастирі. Після звільнення 1635 деякий час жив у Лубнах, потім повернувся до Києва і продовжив боротьбу з П. Могилою та І. Вишневецьким. Під час козацьких воєн 1637–1638 писав листи ігуменам і братії Мгарського і Густинського монастирів, закликаючи підтримати повстання у Вишневеччині. Поширював чутки про примусове покатоличення козаків і посполитих. Помер немічним старцем. Похов. в Антонієвих печерах Києво-Печерського монастиря.

Літ.: Рудницький Ю. Ієремія Вишневецький: спроба реабілітації. – Львів: ЛА «Піраміда», 2008.

Ю. Рудницький.