ЗАРЕЦЬКИЙ Іван Антонович

(1857, м-ко Лютенька Гадяцького пов. Полтавської губ., тепер с. Гадяцького р-ну Полтавської обл. – 1936, ст. Кувандик Оренбурзької обл., Росія) – археолог, етнограф, музейник, організатор керамічного виробництва.

Отримав домашню освіту у заможній козацькій родині. З 1878 працював настроювачем фортепіано і фотографом у м. Полтава. На поч. 1880-х зацікавився вивченням місцевих старожитностей, проводив розкопки на приватних землях. У 1891–1893 працював пом. зав. Природничо-історичного музею Полтавського губ. земства (ПГЗ), доклав чимало зусиль до фундування збірок закладу, 1894–1897 очолив зразкову гончарну майстерню ПГЗ в Опішні. У 1898–1902 – службовець Управи ПГЗ, колектор Музею ім. імператора Олександра ІІ у С.-Петербурзі, для якого зібрав взірцеві колекції з гончарства, килимарства, художньої народної вишивки Лівобережжя. Підготував кращий етнографічний розділ по Полтавщині до виставки ХІІ Археологічного з’їзду в Харкові. Був одним із фундаторів Природничо-історичного музею (у 1906–1912 – заст. зав.) Полтавського губ. земства та Єпархіального давньосховища в Полтаві. У 1912–1915 – службовець Управи Воронезького губ. земства, який опікувався питаннями розвитку народних промислів. 1915 переїхав до Оренбурга, де брав участь у заснуванні місцевого музею. В останні роки життя очолював відділ археології Оренбурзького музею. Помер на розкопках курганів біля ст. Кувандик Оренбурзької залізниці, де й похов.

Один із перших дослідників поховального обряду племен скіфського часу Поворскля, комплексу Малоперещепинського «скарбу» 7 ст. н. е., золотоординського некрополя в ур. Мечеть поблизу с. Кишенька в гирлі Ворскли. Авт. і на сьогодні взірцевої праці про розвиток гончарства на Полтавщині (1912), двох десятків наукових досліджень з археології, етнографії, природознавства Лівобережної України, Воронежчини та Західного Казахстану.

Приділяв увагу вивченню гончарських звичаїв і вірувань, народній орнаментиці, збирав матеріали про декор дерев’яних церков, церковні хрести, іконостаси Полтавщини, церковні старожитності для Єпархіального давньосховища, був членом Полтавського церковно-археологічного комітету.

Почесний громадянин Полтави (1902).

Пр.: Записка о древностях Харьковской губ. Богодуховского уезда слободы Лихачёвки // Харьковский сб. – Харьков, 1888. – Вып. 2. – С. 229-248; Гончарний промысел в Полтавской губернии. – Полтава: Изд. Полт. губ. земства, 1894. – ІІ, 126, ХХІІІ, VI, II с.; Результаты пробной раскопки в урочище Мечеть Кобелякского уезда // Тр. ПУАК. – Полтава, 1912. – Вып. 9. – С. 111-119; Клад, найденный при с. Малая Перещепина Константиноградского уезда Полтавской губ. // Тр. ПУАК. – Полтава, 1912. – Вып. 9. – С. 181-207, а також окр. брош.: Полтава, 1912. – 28 с.

Укл. альбомів та авт. іл.: Мотивы малороссийского орнамента гончарного производства / Сост. Зайкевич А. Е., [авт. ил. Зарецкий И. А.]. – СПб.: Изд. ПГЗ, 1883. – ХХІ табл.; Украинское народное творчество: Сер. VI. Гончарные изделия. – Вып. 1-й: Типы украинской гончарной посуды. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1913. – ХХ табл.,4 с.; Сер. ІI. Ковры. – Вып. 1-й. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1913. – 28 с., 46 рис.; Сер. ІІI. Рукодельные работы. – Вып. І-й: Рушники, шитые цветной бумагой. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1912. – 28 с., 64 рис.; Сер. ІІI. Рукодельные работы. – Вып. ІІ-й: Рушники, вышитые цветными нитками. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1913. – 28 с., 64 рис.; Сер. ІІI. Женское рукоделие. – Вып. ІІІ-й: Хусточки, шитые цветной бумагой. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1913. – 28 с.; Сер. IV. Древоделие. – Вып. 1-й: Резные пряничные и кафельные формы и проч. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1912. – 28 с., 138 рис.; Сер. IV. Резьба по дереву. – Вып. 2-й: Предметы домашнего и хозяйственного обихода. – Полтава: Изд. Кустарн. склада ПГЗ, 1912. – 28 с.

Літ.: Павловский, 1912. – С. 234; ЕУ, Т. 2, 1993. – С. 755; Мезенцева Галина. Дослідники археології України: Енц. слов.-довід. – Чернігів: Сіверянська думка, 1997. – С. 114.

О. Б. Супруненко.