ЗІНЕНКО Антон Якович

(1889, с. Старий Іржавець, тепер Оржицького р-ну Полтавської обл. – 21.05.1938, м. Лубни, райцентр Полтавської обл.) – священнослужитель.

Виходець із селян. Одержав поч. освіту. З 1906 до 1910 – чернець. З 1910 до 1917 служив у царській армії. З 1918 – чернець, архімандрит Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря. Заарештований 09.09.1932. Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 13.01.1933 за ст. 54-6 КК УСРР до 3 років позбавлення волі. Після відбуття терміну проживав у м. Лубни. Удруге заарештований 04.03.1938. Засуджений Особливою трійкою УНКВС по Полтавській обл. 05.04.1938 за ст.ст. 54-10 ч. 1 і 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Реабілітований Полтавським обл. судом 30.10.1957 у частині вироку від 05.04.1938 та Полтавською обл. прокуратурою 04.04.1990 у частині вироку від 13.01.1933.

Літ.: Войналович, 2002. – С. 137.

В. А. Войналович.