КАЛАЙДИНЦІ с., Лубенський р-н. Православної Церкви (з 2000-х – УПЦ МП) громада. Андріївська церква.

Найдавніша дерев’яна церква в ім’я Андрія Первозваного у с. Калайдинці Снітинської сотні Лубенського полку (тепер Лубенського р-ну) відома з 1676, коли Григорій Грива подарував їй євангеліє «в поллист, в зеленом бархате». У церкві знаходилися: чудотворна ікона Божої Матері в ризі, виготовленій на пожертвування місцевих жінок; гробниця срібна, позолочена, чеканної роботи з фігурами, пожертвувана козаком Мисником 1764. Нову церкву збудовано 1845, 1863 споруджено дзвіницю.

У кін. 1760-х – на поч. 1770-х священиками А. ц. були Андрій Данилевський та його син Федір. 23.06.1771 із Києва до А. ц. «на половину прибутків» був призначений на посаду ієрея студент богослов’я Київської духовної академії, син нижнєбулатецького ієрея Романа Федорова Діомид Романовський, який того ж року одружився з донькою Федора Данилевського Іриною. Парафіяни підписами зобов’язувалися Д. Романовському «за дело служения давать нижеописанные доходы, а именно: за прочет молитвы и новорожденному младенцу наречения имени копейку и хлеб, за крещения младенцев от воспреемников по две копейки, за обвенчание молодика своего прихода десять копеек, за обвенчание удовца своего прихода пятдесят копеек, за обвенчание молодика и удовца чужестороннего с багатшего два рубля, а с убогшего один рубль, за прочет над умершим эвангелия от столпа по двадцати копеек; за похорон великий десять копеек, за похорон малый пять копеек, за обед здоровенный и упокойный пятнадцать копеек, за Великую панахиду пять копеек, за сорокоуст два рубля и четверик пшеницы, за субботник пятьдесят копеек, рокового в год от пары волов по единой мерной четвертиной коробки, а от пеших по пяти копеек».

З часом поліпшувалося матеріальне забезпечення А. ц., примножувалося майно, збільшувалися угіддя. Якщо 1787 «у церкви, крім єдиного плеса лісового, подарованного колись місцевим жителем, який і нині в пустці знаходиться, більше нічого немає», то 1839 церква мала: «земли при сей церкви один упруг, пахотной – 9 десятин, сенокосной – 9 и лесной – 11, а всего 29 десятин; на сию землю ни плана, ни межевой книги не имеется». У 1901 церковний капітал А. ц. склав 100 руб., руги церква мала 33 дес., у т. ч. 5 дес. неугідь. У 1902 А. ц. володіла 5 дес. 1271 кв. саж. церковної землі, у т. ч. садибної 287 кв. саж., 33,5 дес. руги, 2 дес. 1243 кв. саж. під погостом і трьома кладовищами, мала будинок для квартири псаломщика, церковну б-ку, діяла церковнопарафіяльна школа. Парафію складали с.с. Калайдинці й Лучники. Парафіян налічувалося 1081 душ чоловічої й 1109 душ жіночої статі. У 1912 церква мала 33 дес. ружної землі. У парафії с. Калайдинці, парафіян привілейованих станів 63, міщан – 37, козаків – 1761, селян – 194.

Про церковнопарафіяльну школу відомо, що з 1861 до 1865 вона існувала «единственно по сочувствию к народному образованию приходского священика Николая Бельговського». 11.03.1865 козаки с. Калайдинці (45 чол.) пристали на пропозицію волосного гол. Андрія Мисника взяти школу на громадське утримання. Було прийнято рішення облаштувати під школу будинок і опалювати його за власний рахунок, для чого зобов’язати кожного учня привезти по возові дров. Нагляд за своєчасним забезпеченням дровами і чистотою утримання школи покладався на сільського старосту. До школи від громади призначено сторожа. На придбання для потреб школи паперу, чорнил, корисних книг для читання одноголосно вирішено проводити щорічний збір із кожної ревізької душі по 3 коп.

У 1933 всі золоті речі з А. ц. передано державі. 1935 церкву закрито, дзвони зняв один із перших комсомольців села Іван Лукич Беркал. Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації. Люди добровільно знесли культові речі, дивом врятовані від войовничих атеїстів. Встановити прізвище священика, що відбував службу в А. ц. у цей період поки що не вдалося. Але достеменно відомо, що він як порядна людина знаходив можливість допомогти сім’ям, які відчували гостру матеріальну скруту. По війні громада була зареєстрована органами влади. Знята з державної реєстрації 1951.

У новітній час громада А. ц. зареєстрована 13.03.2002 за № 79. Перший актив громади склали: Григорій Лаврентійович Димура, Віра Михайлівна Зозуля, Микола Михайлович Рудь, Надія Володимирівна Сало, Марія Антонівна Сокирко, Марія Овксентіївна Стеценко. Богослужіння проводяться у молитовному будинку, влаштованому в приміщенні кол. дитячого садка. 05.04.2005 здійснено освячення храму, 07.05.2005 розпочато службу, 30.09.2005 освячено престол. Значну допомогу в облаштуванні культового приміщення надав директор місцевої школи Сергій Іванович Мисник та благодійники: Надія Тимофіївна Босікова, Ольга Михайлівна Гладнєва, Григорій Володимирович Гриценко, Віра Григорівна Проценко, Надія Григорівна Скребець, Владислав Станіславович Тарашевський. Актив громади на той час складали: Марія Пантелеймонівна Даниленко, Надія Іванівна Івахненко, Оксана Степанівна Іващенко, Олександра Михайлівна Кеда, Андрій Іванович Коваленко, Уляна Денисівна Коваленко, Уляна Андріївна Коченко, Уляна Семенівна Рябокобилка, Нинішній актив громади: Марія Пантелеймонівна Даниленко, Оксана Степанівна Іващенко, Олександра Михайлівна Кеда, Уляна Денисівна Коваленко, Уляна Андріївна Коченко, Уляна Семенівна Рябокобилка, Анатолій Іванович Проценко, Віра Григорівна Проценко.

Із священиків відомі: Андрій Данилевський, Феодор Андрійович Данилевський (1771), Діомид Романовський (23.06.1771–?), Федір Курило, Філіп Федорович Сементовський, Філіп Філіпович Сементовський, Олексій Львович Вишневський (1827–?), Іван Євстафійович Перепьолкін (13.08.1839–?), Микола Васильович Бельговський (1860–1865 ?), Петро Миколайович Бельговський (у сані з 1860, 1902–1912), Микола Васильович Бельговський (позаштатний 1912), ієрей Димитрій Воловик (2008); із псаломщиків: диякон Спиридон Федорович Павловський (у сані з 1886, 1902), Микола Миколайович Бельговський (1901–1912); із церковних старост: козак Федір Проценко (1902), козак Матвій Матвійович Мисник (1912), Микола Михайлович Рудь (2008).

Літ.: Грановский, 1901. – С. 380; Клировая книга…, 1902. – С. 367-368; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 149; РГПО, 2008. – Арк. 61.

С. І. Мисник.