(1727/1729 – 24.09.1795) – церковний діяч, єпископ.

Син козака Переяславського полку. Навчався у Київській духовній академії, звідки був узятий півчим до царського двору. Мав змогу відвідувати лекції з фізики при Академії наук. У 1756 – чернець та вчитель Новгородської духовної семінарії. Згодом служив при російському посольстві у Парижі. З 1764 – архімандрит Новоторзького Борисо­Глібського монастиря, звернув на себе увагу як проповідник. 13.01.1768 призначений єпископом Сєвським і Брянським, вікарієм Московської єпархії. Вів активну боротьбу з розкольниками. За спогадами сучасників, мав блискучу пам’ять, але разом із тим був невитриманим. 26.04.1778 звільнений на спочинок у Київський Золотоверхий монастир.

Літ.: Павловский, 1914. – С. 188­189.

О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт.