КІЙКОВ Марко Васильович

(1796–22.09.1860, м. Полтава) – священнослужитель.

Нар. в сім’ї священика. Після закінчення Полтавсько­Пе­реяславської духовної семінарії, деякий час працював у ній вчителем – викладав старо­ та новозавітну історію, а також арифметику. Пізніше був інспектором духовного училища в Полтаві. 1825 рукопокладений у священики Різдвяно­Богородицької церкви м­ка Комишня Миргородського пов. Тоді ж призначений законовчителем Полтавського інституту шляхетних панн (працював до 1851). 1831 призначений соборним протоієреєм і Полтавським градським благочинним. Обіймав також посади члена Консисторії та цензора проповідей. З 1847 був настоятелем Полтавської Спаської церкви. За його діяльної участі 1845 над цим храмом звели мурований футляр у вигляді однобанної церкви, а в 1847 поряд із нею побудували муровану двох’ярусну дзвіницю. У верес. 1851 знову переміщений до Успенського собору і призначений кафедральним протоієреєм зі збереженням усіх колишніх посад. Нагороджений скуфією (1831), золотим годинником від імператриці (1832), камилавкою (1834), палицею (1835), наперсним хрестом (1840), орденами св. Анни 3 ст. (1843), 2 ст. з імператорською короною(1849), св. Володимира 4 ст. (1857).

Літ.: Мазанов П. Спасская церковь в городе Полтаве // ПЕВ.ЧН. – 1870. – № 8. – С. 321; Крамаренко И. Из воспоминаний об учителях, бывших в Полтавско­Переяславской Семинарии в первой четверти текущего столетия // ПЕВ.ЧН. – 1880. – № 9. – С. 403­409; Мазанов П. Полтавский Институт Благородных Девиц. 1818–1898. – Полтава, 1899. – С. 34, 257; Грановский, 1901. – С. 139; Из истории Полтавской епархии // ПЕВ.ЧН. – 1904. – № 20­21. – С. 835, 837; Гапанович К. Исторический очерк Церкви Спаса­Нерукотворенного Образа в городе Полтаве // ПЕВ.ЧН. – 1909. – № 16. – С. 690.

Ю. М. Гужва.