(1771, с. Покорське Київської губ. – 01.10.1882) – педагог, священнослужитель.

Виходець із священицької родини. Закінчив духовну семінарію, Київську духовну академію (1793). З 1793 до 1798 викладав латинську мову в Київській духовній академії.

1798 переведений у Переяславську духовну семінарію вчителем російського красномовства, викладав також російську та латинську риторики (1799), філософію (1800), французьку мову (1801). У 1800 рукопокладений у сан священика. Згодом – протоієрей Михайлівського собору в Переяславі. 1802 призначений префектом семінарії. З 1812 – кафедральний протоієрей Вознесенського собору в Переяславі, настоятель Троїцької церкви Переяслава. З 1817 – інспектор Полтавської духовної семінарії, проф., ректор Переяславських парафіяльного та духовного училищ. Нагороджений скуфією, камилавкою, наперсним хрестом, орденами св. Анни 3 ст., св. Володимира 4 ст.

Літ.: Крамаренко И. Протоиерей Иосиф Козачковский // ПЕВ.ЧН. – 1879. – № 10. – 15 мая. – С. 466­479.

Т. П. Пустовіт.