(1712, мко Китайгород Полтавського полку, тепер с. Дніпропетровської обл. – 1763, м. Харків) – церковний діяч, архімандрит.
Син священика. Навчався у Київській духовній академії. У 1743 прийняв чернецтво. Як відмінник, направлений до Московської слов’яногреколатинської академії, де був учителем та префектом (інспектором). У 1753 призначений ректором Харківського колегіуму.
Літ.: Павловский, 1913. – С. 21.
О. А. Білоусько, Т. П. Пустовіт.
Опубліковано в рубриці