МГАР с., Лубенський р­н. Громада Православної Церкви (УПЦ МП). Преображенський собор Мгарського Лубенського Спасо­-Пре­ображенського монастиря.

Гол. споруда Мгарського монастиря. За Густинським літописом, дерев’яну Преображенську церкву освячено 1628, за Beличка літописом – 1654. Розібрана 1684. На її місці за ініціативою гетьмана І. Самойловича закладено мурований храм. Освячений 1692. Збудований на зразок собору Троїцько­Іллінського монастиря у Чернігові за проектом арх. І. Баптиста за допомогою М. Томашевського. Завершував будівництво майстер А. Пирятинський, теслярськими роботами керував майстер Д. Ворона. 1728 обвалилися склепіння, 1736 потерпів від пожежі. Освячений вдруге 1754. Мурований, прямокутний у плані, з двома баштами обабіч головного фасаду, тринефний, шестистовпний, семибанний. Під час відбудови у серед. 18 ст. одержав п’ятибанне завершення і ліпне барельєфне оздоблення фасадів та інтер’єру. Ліпнина має підкреслено рослинний характер. 1762–1765 майстер С. Шалматов виконав багатоярусний різьблений іконостас. П. с.– один з визначних зразків архітектури доби українського бароко, в якому поєднано традиції давньоруського зодчества 11–12 ст. та бароково­ренесансної архітектури Західної Європи.

Дзвіниця П. с. споруджена 1785, добудована 1837–1844. Включена в кільце огорожі, слугувала головним входом на територію монастиря. Мурована, чотириярусна. Перший ярус – квадратний у плані із заокругленими кутами, оздоблений із чотирьох боків портиками зі спареними колонами дорійського ордеру і трикутними фронтонами. Другий і третій яруси – круглі в плані, прикрашені спареними колонами відповідно іонійського й коринфського ордеру, на які спираються розкріповані антаблементи. Останній, четвертий ярус слугує підбанником куполу, увінчаного хрестом. Зміна колон по вертикалі, аркові прорізи у другому та третьому ярусах, півциркульні ніші між ними створюють динамічну композицію.

За радянської влади споруди П. с. і дзвіниці зазнали серйозних ушкоджень. Нині в основному відреставровані.

О. А. Білоусько.