ОНУФРІЇВСЬКА ТИШКІВСЬКА пустинь

Чоловіча. Знаходилася на Онуфріївській горі, в околицях с. Тишки Лубенського пов., при р. Удай, за 10 верст на північний захід від Лубен, «на 10 версті Лу­бенсько­Лохвицького тракту». Заснована 1744 кол. архімандритом Мгарського Лубенського Спа­со­Преображенського монастиря Йоасафом (Горленком) як приписна до монастиря. Станом на 1786 ієромонахів – 1, ієродияконів – 1, монахів – 1. При пустині 1781 був хутір на 3 хати, що входив до складу першої Лубенської сотні. Скасована за указом Катерини ІІ від 10.04.1786, володіння секуляризовані. Мала дві церкви: св. Онуфрія Великого та св. Захарія з трапезною (існували до поч. 19 ст.).

Див. також МГАРСЬКИЙ ЛУБЕНСЬКИЙ СПАСО­ПРЕ­ОБРАЖЕНСЬКИЙ монастир.

Літ.: Амвросий. История Российской иерархии, собранная бывшим Новгородской Семинарии Ректором, Богословии учителем и Юрьева Новгородского, ныне же Ставропигиального Московского Новоспасского монастыря Архимандритом, и учрежденной в Москве Духовной Цензуры председательствующим Амвросием. – Москва: В Синодальной Типографии, 1813. – Ч. V. – 737 с. – С. 365; Зверинский, 1892. –С. 253; [Аноним]. Упразднённые и прекратившие своё существование православные монастыри в пределах нынешней Полтавской епархии (Краткий ист. очерк) // ПЕВ.ЧН. – Полтава, 1897. – 26–27 июня. – № 20–21. – С. 788­800. – С. 794; Милорадович В. Лесная Лубенщина. Оттиск из журн. «КС». – К.: Типо­литография Императорского Университета Св. Владимира Н. Т. Корчак­Новицкого, 1900. – 94 с. – С. 6; Грановский, 1901. – С. 417; Описи Київського намісництва 70­80­хх рр. ХVІІ ст.: описово­статистичні джерела. – К.: Наукова думка, 1989. – 392 с. – С. 70­71, 115; Полтавщина. Енц. довід., 1992. – С. 614.

В. В. Шерстюк.