МАКСИМОВИЧ Іван

(1679, м. Пирятин Лубенського полку, тепер райцентр Полтавської обл. – 20.02/03.03.1745, м. Київ, похов. у Китаївській пустині) – монументаліст і портретист.
Належав до міщанського стану. Малював у Золотоніському монастирі, де став ченцем і заснував малярню. 1706 переїхав до Переяслава, згодом до Мгарського монастиря біля Лубен та Києво-Печерської лаври (1718), де став начальником «великої малярні». У Києві працював над стінописами Успенського собору, відтворивши історичні портрети князів середньовічної княжої України, українських гетьманів, київських митрополитів, лаврських архімандритів (знищені у 19 ст.).
Літ.: Мусієнко П. З минулого // Мистецтво. – 1961. – № 1. – С. 42-43; Полтавщина: Короткий довід.-путівник. – 2-е вид. – Харків, 1969. – С. 31; Словник художників України. – К., 1973. – С. 140; ЕУ, Т. 4, 1994. – С. 1441; Ханко, 2002. – С. 119-120.
В. М. Ханко.