МАЛІ БУДИЩА с., Зіньківський р­н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Різдвяно-Богородиць­ка церква.

Перша відома дерев’яна церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці в с. Малі Будищечки Опішнянської сотні (тепер с. Малі Будища Зіньківського р­ну) була збудована наприкінці 17 ст. У 1785 церква була розібрана «за ветхістю», 1791 на її місці на кошти парафіян збудували новий дерев’яний храм. 1812 побудовано дзвіницю у вигляді навісу на чотирьох стовпах. 1853 до церкви було прибудовано нову дзвіницю, а попередню розібрано. У 1865 відкрито церковнопарафіяльну школу, яка функціонувала, з перервами, до 1890-х. На поч. 1900-х діяльність церковної школи було знову відновлено, але статус вона мала нижчий – школи грамоти. На поч. 1910-х школа знову набула статусу церковнопарафіяльної.
Нова, третя Р.-Б. ц., дерев’я-на, в одному зв’язку з дзвіницею, на мурованому фундаменті, будувалася протягом 1887–1892. За переказами, кошти на будівництво надали місцеві дворяни Животовські. Окрім того, гроші вносилися й окремими парафіянами. Наприклад, жителька хут. Яблуневий Мотрона Кирдакова пожертвувала 500 руб. Земельну ділянку для церковного подвір’я виділив, за одними свідченнями, козак Степан Гарбуз – батько відомого українського різьбяра Василя Гарбуза, за ін. – позаштатний священик Різдвяно-Богородицького храму Петро Фесенко-Навроцький. У 1895 влаштовано другий вівтар – в ім’я Пресвятої Богородиці (Життєдайне Джерело).
У 1902 Р.-Б. ц. володіла 0,75 дес. садибної землі, 28 саж. 1 арш. довж. та 17 саж. ширини землі під погостом, 35 дес. ружної ріллі, 6 дес. лісу (для спільного користування з причтом Преображенської церкви м­ка Опішня). Мала церковну сторожку, будинок для квартири священика. Діяли б­ка; у парафії – земська школа. До парафії входив хут. Боцвина Балка. 1902 парафіян – 905 душ чоловічої, 918 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 1, козаків – 876, селян – 38.
Служба в храмі відбувалася до поч. 1930-х, коли місцеві більшовики з церкви скинули дзвін, зняли хрест, викинули іконостас, а приміщення перетворили на зерносховище. Повторно храм було відкрито під час німецької окупації села на Різдво 1942. Відтоді він функціонує й досі. У 1943 у підвалі церкви священик Іван Піщаленко переховував червоноармійців, які потрапили в оточення. Цей історичний епізод сприяв тому, що церква в подальшому не була закрита. У новітній час громада Р.-Б. ц. зареєстрована 21.01.1993 за № 92. Богослужіння проводяться у культовій споруді.
Першим малобудищанським священиком був Іаків Луб’яний (? – до 1743). Після нього священиком був його зять Андрій Голієвський (1709–1778). Третім священиком був син І. Луб’яного – Іоанн Луб’яний (1724–1803). Його співслужителем був зять вищезгаданого А. Голієвського – Василь Холодовський (? – 1794). Після них священиком був син Іоанна Луб’яного – Григорій Луб’яний (1763–1817). По його смерті став служити його зять – Георгій Крутицький (? – 1832). Сьомим священиком у Будищах був Яновський (? – 1837). Його наступником став Стефан Піджукевич, якого згодом перевели до м­ка Келеберда. На його місце прибув Петро Фесенко-Навроцький (1816/1817–1890), який служив із 1850 до 1881, аж до виходу на спочинок. 1881 священиком став випускник Полтавської духовної семінарії Іоанн Михайлець. При ньому збудовано церковний будинок, повторно відкрито церковнопарафіяльну школу, закрито шинок, створено Товариство з надання допомоги бідним, 1884 нагороджений набедреником. 1889 І. Михайлець був переведений у с. Федорівка Зіньківського пов., а звідти у Малі Будища прибув Іоанн Мельников (1840/1841–1902/1903). При ньому закінчувалося будівництво і відбувалося освячення нового храму. Він був членом Полтавського місіонерського товариства та членом Полтавського Свято-Макаріївського братства. 1900 І. Мельникова переведено у с. Гиряві Юсківці, а звідти у Будища прибув священик Федір Василенко, 1901 нагороджений фіолетовою скуфією, 1907 – камилавкою. 1909 Ф. Василенко переведений у с. Івонченці Полтавського пов., а його наступником став Григорій Барзилевич. У 1920-х священиком був Іван Степанович Окоряк. Після відкриття церк-ви в роки Другої світової вій­ни священиком став Іван Дмитрович Піщаленко (1878 – ?). За свій подвиг – переховування червоноармійців у підвалі церкви – за переказами, відзначений державною нагородою. Його сини, В’ячеслав і Віктор з 1940 служили в Червоній армії й воювали на фронтах. Один із них був офіцером і загинув. За ін. даними, обидва сини священика не повернулися з війни. У 1 пол. 1950-х священиком був Іван Трохимович Саренко (1890 р. н.), у 2 пол. 1950-х – Сергій Степанович Аксюк (1901 р. н.). У 1 пол. 1960-х настоятелем храму був Володимир Юхимович Кошовий (1887–1966), похов. на сільському кладовищі. У 2 пол. 1960-х – 1970-х священиком був Конон Шиян (1905 р. н.), учасник Другої світової вій­ни. Наприкінці 1970-х у Будищах служив Антоній Нестерук (1910–2002). У 1 пол. 1980-х священиком був Віктор Петрович Ющук (1957 р. н.); у 2 пол. 1980-х – на поч. 1990-х – Федір Васильович Челленяк (1958 р. н.). Після нього протягом року сдужив Ярослав Володимирович Грипич. З осені 1995 до осені 1996 священиком був Володимир Петрович Шеник (1974 р. н.). Його наступником став ієрей Сергій Григорович Кошак, який служить і понині.
Із псаломщиків відомі: Михайло Петрович Фесенко-Навроцький (1902, 1912, на посаді з 1872, стихар 1892); із церковних старост: козак Павло Іоаннович Пічка (1902, 1912).
На території церковного подвір’я знаходяться три могили священиків: Петра Фесенко-Навроцького, Івана Мельникова і невідомого.
14.10.2007 відбулося святкування 120-річчя Р.-Б. ц. Святкову урочисту літургію очолив архієпископ Полтавський і Кременчуцький Филип. Йому співслужили: благочинний округу протоієрей Іоанн Бабич, настоятель Р.-Б. ц. Сергій Кошак, представники місцевого та полтавського духовенства. З нагоди 120-річчя храму настоятеля о. Сергія Кошака нагороджено наперсним хрестом. У рамках підготовки до відзначення ювілею придбано новий 84-кг дзвін, упорядковано могили священиків, встановлено пам’ятний хрест на місці попередніх двох малобудищанських храмів, впорядковано територію навколо церкви і частково зроблено нову огорожу, збудовано дорогу до храму; випущено окремою книгою історію Р.-Б. ц.
Літ.: Клировая книжка…, 1902. – С. 155; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 55; Міщанин В. Д. Храми землі нашої: Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Малих Будищечках. – Полтава: Рік, 2006; РГПО, 2008. – Арк. 27.
В. Д. Міщанин.