МАРКОВИЧІ (МАРКЕВИЧІ)

Представники старшинського козацького роду єврейського походження, благодійники
М. Андрій Маркович (бл. 1674–23.01.1747) – знатний товариш військовий (1708), сотник глухівський Ніжинського полку (1709–1714), лубенський полковник (1714–1727), ген. підскарбій (1729–1740), абшитований ген. обозний. Його фундація: барокова дерев’яна триверха Миколаївська церква (1719) на Покровській горі у м. Ромни. Перебудована 1750, функціонувала до 1834, перенесена до с. Підлипне на Чернігівщині. У намісному ряді на честь патрона встановили ікону ап. Андрія Первозваного.
М. Іван Маркович (? – 1724) – рідний брат М. Андрія Марковича, прилуцький полковий сотник (1709–1719) і полковий суддя (1719–1724). Уфундував дерев’яну триверху Миколаївську церкву (1713) у с. Сорочинці на Прилуччині. 1809 зняли дві бані, підвели цегляний фундамент; 1856 звели новий мурований храм.
М. Андрій Михайлович (?–?) – полковий обозний Лубенського полку. На його кошти споруджено дерев’яну церкву преп. Андрія Критського (1774) у с. Погарщина (тепер Лохвицького р­ну), 1809 уфундував майор Андрій Білуха-Кохановський.
М. Олександр (1790–1865) – історик, збирач української старовини, громадський діяч на Чернігівщині, надвірний радник (1848). Видав щоденник свого діда М. Якова (1669–1770). Навчався у Харківському гол. казенному училищі (1802–1806), з 1807 служив у правлінні, обирався маршалком Глухівського пов., ген. суддею у Чернігові (1827–1831), губ. дворянським маршалком (1832–1838). Його фундація: мурована Введенська церква (1827–1829) у с Перервинці Лубенського пов. (тепер – Драбівського р­ну Черкаської обл.). Попередні дві церкви були дерев’яними.
М. Андрій (1785–1838) – старший брат М. Олександра, вихованець Морського корпусу (1797), мічман, депутат у ген. суді Чернігова. Разом з дружиною М. Ганною (уродж. Іваненко; бл. 1796 – після 1843) уфундував муровану Андріївську церкву (1840) у с. Мечеть на Пирятинщині (тепер с. Меченки).
Літ.: Яковлев Г. Историко­ста­тис­тическое описание селения Сорочинец, Прилукского уезда, й его приходские церкви // ПЕВ.ЧН. – 1874. – № 23. – С. 877; Бучневич Е.В. К истории Николаевской церкви в г. Ромнах // ПЕВ.ЧН. – 1889. – № 11. – С. 367; Курилов Й.А. Роменская старина. – Ромны, 1898. – С 276, 278, 279; Грановский, 1901. – С. 329, 408; Клировая книжка…, 1902. – С. 516; Модзалевский, 1911. – С. 402; Павловский, 1912. – С. 124; ЕУ, Т. 4, 1994. – С. 1469-1470, 1471.
В. М. Ханко.