МАРТИНОВИЧ Порфирій Денисович

(25.02/ 07.03.1856, с. Костянтинівка Костянтиноградського пов. Полтавської губ., тепер с. Сахновщинського р­ну Харківської обл. – 15.12.1933, м. Красноград, райцентр Харківської обл.) – графік, маляр­етнограф, фольклорист.
Учився у С.-Петербурзькій АМ (1873–1881, не закінчив). Для українського мистецтва мають цінність першорядні графічні портрети козаків, селян і духовних осіб, створені М. на Полтавщині, іл. до «Енеїди» І. Котляревського (1873–1874), побутові композиції, виконані олійними фарбами.
Мандруючи в літні місяці 1874–1880 селами Лохвицького і Золотоніського пов. Полтавської губ. М. малював види поселень, дерев’яні храми й хати, народний побут, своєрідні національні типажі. Надзвичайну документальну цінність мають графічні зображення трибанних і хрещатих у плані дерев’яних барокових храмів (зовнішній вигляд і план): у с. Липове Золотоніського пов., Миколаївської у м­ку Лохвиця, у сл. Мерефа на Харківщині (всі три – 1888), вміщені як додатки до журн. «ПЕВ» (1888, № 16). На персональній виставці М. 1930 у Державному музеї українського мистецтва у Харкові експонувалися олівцеві рисунки: церква у с. Липове, збудована козацьким сотником Леонтовським (1879), церква у с. Кролевець (1878), Микільська церква у м­ку Вереміївка (1878–1879) Золотоніського пов. З 1880-х М. займався виключно етнографією й фольклористикою. Вперше з його творчою спадщиною шанувальники мистецтва познайомилися на виставці у Полтаві під час святкування відкриття пам’ятника І. Котляревському (1903).
Літ.: Таранушенко С. А. П. Д. Мартинович. Нарис про життя і творчість. – К., 1958; Ханко, 2002. – С. 123-124.
В. М. Ханко.