МЕЛЕТІЙ (Леонтович Михайло Іванович)


Нар. в сім’ї священика. Закінчив Полтавське парафіяльне училище (1794), Катеринославську духовну семінарію (1808), С.-Петербурзьку духовну академію (1814). Магістр богослов’я (1814). Залишений в академії викладачем грецької мови, згодом призначений конференц­секретарем. Пізніше був інспектором і проф. Київської духовної семінарії (з 1817), проф. богослов’я і ректором Могильовської (з 1821) і Псковської (з 1823) духовних семінарій, ректором Київської духовної академії (з січ. 1824). 11.02.1820 прийняв чернечий постриг, 22.02.1820 висвячений у сан ієродиякона, 24.02.1820 – ієромонаха. 21.11.1826 уведений у сан єпископа Чигиринського, вікарія Київської єпархії, водночас призначений настоятелем Київського Золотоверхого Михайлівського монастиря. З 08.07.1828 – єпископ Пермський, з 08.1831 – архі-єпископ Іркутський. 22.06.1835 переведений на Слобідсько­Українську кафедру (з 09.11. 1835 – Харківська й Охтирська єпархія). Вів аскетичний спосіб життя. Все своє жалування роздавав бідним. Після смерті у нього знайшли бл. 2 руб. дрібними монетами і кілька книг. Нагороджений орденами св. Анни 1 ст., св. Володимира 2 ст. (1839). Похов. у м. Харків, в усипальниці Покровського монастиря; 1948 мощі перенесено в Благовіщенський собор, де вони знаходяться досьогодні. 21.02.1978 причислений до лику святих РПЦ.

О. А. Білоусько.