МЕФОДІЙ (Піснячевський/Пишнячевський Михайло)

(1774, с. Гостролуччя або Сулимівка Переяславського полку, тепер Баришівського р­ну Київської обл. – 10.07.1845) – церковний діяч, архієпископ.
Син священика. Здобув різнобічну освіту: закінчив Київську духовну академію і Московський університет. За дис. латинською мовою одержав срібну медаль. 1803 прийняв чернецтво, був рукоположений в ієромонаха і повернувся до Києва. З 1806 – проф. кафедри поезії і вищого класу математики, згодом префект Київської духовної академії. Невдовзі переведений ординарним проф. до С.-Петербурзької духовної академії. З 1811 – інспектор, з 1812 – ректор С.-Петербурзької духовної семінарії. Водночас керував С.-Петербурзькою Сергієвою пустинню у сані архімандрита. 21.09.1813 хіротонісаний на єпископа Старорусського, вікарія Новгородської єпархії. 07.02.1816 призначений на Полтавську кафедру, якою керував 8 років. Був чудовим проповідником, з уст якого, за словами сучасника, «лилися перли і алмази». За ініціативою М. були засновані духовне училище у Переяславі (1817) і парафіяльне училище в Полтаві при монастирі (1818). 27.06.1824 зведений у сан архієпископа Астраханського і Кавказького. З 30.09.1825 – архієпископ Псковський, Ліфляндський і Курляндський. 10.05.1834 звільнений на спочинок з річною пенсією 3200 руб. до Спасо-Ми­розького монастиря, згодом за власним проханням переведений до Мгарського Лубенського монастиря, де й помер. Похов. у соборному храмі.
Літ.: Игумен Полиевкт. Сведения о Полтавско-Переяславской епархии и ее архипастырях. Мефодий Песнячевский // ПЕВ.ЧН. – 1867. – № 22. – с. 413-416; Павловский, 1912. – С. 127.
О. А. Білоусько.