МИКОЛАЙ (Чуфаровський Олександр Матвійович)

(13.11.1884, с. Чуфарове Ростовського пов. Ярославської губ., Росія – 07.03.1967, м. Ярославль, Росія) – церковний діяч, архієпископ.
Закінчив Ярославську духовну семінарію (1908). 14/27.11.1910 рукоположений у священика. У 1915 – полковий священик. У 1918 – священик у Ростовському соборі, зведений у сан протоієрея. Потім був настоятелем церков: Ростовського собору (з 1923), Тіхвінської (з 1928) і Донської (з 1930) м. Ярославль, Вознесенської м. Шуя Івановської обл. (з 1931), Введенської м. Рибінськ (з 1932), Іоанно­Богословської (з 1933), Леонтієвої (з 1934) і Феодоровскої (з 1936) м. Ярославль, Воскресенського собору м. Тутаєв Ярославської обл. (з 1940), Вознесенської м. Данилов Ярославської обл. (з 1941), Воскресенської м. Буя Костромської обл. (з 1942), Благовіщенської м. Ярославль (з 1943). 08/21.05.1944 хіротонісаний на єпископа Полтавського і Кременчуцького, але в управління не вступив. З 23.05.1944 – єпископ Волинський і Луцький. З 1945 – єпископ Волинський і Рівненський. З 03.01.1946 – єпископ Іжевський і Удмуртський. З 30.10.1947 – єпископ Астраханський і Сталінградський. З 12.12.1947 – єпископ Орловський і Брянський. 08–18.07. 1948 був учасником церковних урочистостей з нагоди 500-річчя автокефалії Російської Православної Церкви. Брав участь у нарадах патріарха з представниками автокефальних православних церков. З 19.10.1949 – єпископ Ростовський і Новочеркаський. З 27.03.1951 – єпископ Рязанський і Касимовський. Керував роботами з реставрації живопису Рязанського кафедрального собору. Кохався у церковній старовині. 25.02.1959 уведений у сан архієпископа. Нагороджений медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» (1947), правом носіння хреста на клобуці (1962), орденом св. рівноап. кн. Володимира 1 ст. 01.06.1963 звільнений на спочинок. Дожив віку у Ярославлі. Похов. біля вівтаря Троїцької церкви.
Літ.: Полтавські святителі. Миколай // ВПЄ. – 2007. – Берез. – № 3 (63).
Т. П. Пустовіт.