МИРГОРОД м., райцентр. Православної Церкви (з кін. 1990-х – УПЦ КП) громада. Троїцька церква.

Відома з 18 ст. Того часу вона знаходилася в правобережній частині міста (побл. перетину нинішніх вул. Троїцької й Шевченка). 1723 у ній служив священик Іван Юрієвич. При церкві діяла школа, якою керував дяк Антон Омелянович, паламарем був Іван Горошко. Церква володіла двома шинками. У 1 пол. – серед. 18 ст. у Т. ц. служив священик Іоанн Григорієв, у 1750 – священик Яків Матвєєв. «В смотрении прихода Троицкого» м. Миргорода 1759 перебувала також церква сусіднього села Шахворостівки. 1763 на місці старої споруджено нову церкву, дерев’яну, на мурованому фундаменті, в одному зв’язку з дзвіницею, холодну; наступного року було визолочено її іконостас.
Із Т. ц. пов’язані імена багатьох відомих миргородців. 1766 у ній брав шлюб (удруге) знаний миргородський маляр­іконописець Лука Боровик, батько славетного худ. В. Л. Боровиковського. У 1780-х створювався новий іконостас Т. ц., для якого більшість ікон, на думку дослідників, писали миргородські майстри кола Боровиків, зокрема, й молодий В. Л. Боровиковський. У 1760–1780-х настоятелем Т. ц. був Стефан Андрійович Гординський, друг родини Гоголів­Яновських, предок письменника Панаса Мирного (П.Я. Рудченка) за материнською лінією. У Т. ц. 1849 хрестили й П. Рудченка. Письменник у циклі оп. «Як ведеться, так і живеться» згадував цю церкву, яку місцеві жителі називали «довгоселівською» (за назвою кутка Довгоселівки).
1825 Троїцьку парафію очолював ієрей Стефан Фесенко, з 1849 – Андрій Феодосійович Зубковський, батько майбутнього засновника миргородського курорту І. А. Зубковського. У 1850–1860-х велику благодійну допомогу Т. ц. надавала її парафіянка, миргородська дідичка Тетяна Іванівна Васецька (1799–1871). За її наполяганням та її коштом 1868 стару церкву було розібрано й споруджено нову, на відстані 350 м (побл. нинішнього керамічного технікуму). Нова церква була дерев’яна, з 4 банями, в одній сув’язі з дзвіницею. Т. Васецька придбала для храму дороге обладнання, хрести, ризи, дзвін, хоругви, гробницю, ікони, книги, дарувала коштовності. На честь благодійниці один із престолів церкви назвали Тетянинським. Іконостас старої церкви було реставровано, але непрофесійно, через що мистецька цінність давніх малярських робіт (серед них і творів В. Боровиковського) була безнадійно втрачена. Частина ікон зі старого іконостасу 1883 була продана для церкви Різдва Христового с. Шишаки, серед них і ікона «Архістратиг Михайло» (1784, нині зберігається в Полтавській галереї мистецтв). На поч. 20 ст. іконостас Т. ц. було знову розібрано, деякі ікони передано до новоствореної миргородської церкви Іоанна Богослова, деякі – до Полтавського єпархіального давньосховища. Новий іконостас для Т. ц., за свідченням миргородського худ. В. І. Хитька, створив український худ. І. Їжакевич.
На поч. 20 ст. Т. ц. мала церковну сторожку, будинок для квартири священика, муровану лавку. Діяли б­ка, церковнопарафіяльна школа (містилася у власному будинку), церковнопарафіяльне попечительство. 1902 парафіян – 1496 душ чоловічої, 1552 душі жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів – 670, міщан – 177, козаків – 1432, селян – 846.
Із священиків кін. 19 – поч. 20 ст. відомі: Микола Біловольський (до 1900), Віктор Миколайович Біловольський (1902, 1912, у сані з 1900), Никифор Біловольський (1919); із псаломщиків: диякон Володимир Пименович Заїка (1912), Стефан Лукич Андрєєв (1902, на посаді з 1889), Дмитро Андрійович Петровський (1902, на посаді з 1856, стихар 1863), Андрій Діомидович Овчаренко (1912), Дмитро Андрійович Петровський (позаштатний 1912); із церковних старост: колезький радник Михайло Іоаннович Леонтовський (1902), почесний громадянин Павло Іоаннович Сукачов (1912). Дзвонарем Т. ц. на поч. 20 ст. служив Григорій Литвиненко, батько миргородського бандуриста Петра Литвиненка.
У 1920-х храм перейшов до УАПЦ. При церкві діяв хор, знаний на все місто. У ньому співали цілі родини, відомі в музичних і мистецьких колах Миргорода: подружжя Яків і Марія Сітки, родини Склярів, Балацьких. За часів сталінщини, у 1930-х, зазнали репресій священики Т. ц. Симон Євтушенко, Всеволод Богданович та ін.
Т. ц. було зруйновано 1935. Дзвони знімав місцевий атеїст Грицько Зозуля. Будівельний матеріал із споруди використало місцеве миргородське керівництво для власних потреб. Церковний майдан донині не забудований.
У новітній час громада Т. ц. зареєстрована 02.06.1999 за № 302 по вул. Гоголя, 62, як громада УПЦ КП на чолі з священиком Іваном Подьком. Кер. релігійної організації – Людмила Миколаївна Козлик (2008). Богослужіння проводяться в орендованому приміщенні. У 2002 проектно-дослідницькою майстернею «Храм» (арх. В. Трегубов, О. Бєлявська) розроблено проект будівництва комплексу Троїцького храму. 25.02.2004 згідно з рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради за № 185 релігійній громада Т. ц. надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,35 га по вул. Шевченка, 5а для будівництва нового храму.
Літ.: Зубковский А. Некролог [Т. Васецкая] // ПЕВ.ЧО. – 1871. – № 10. – С. 378-385; Горленко В.П. Южнорусские очерки и портреты. – К., 1898. – С. 9-10; Клировая книжка…, 1902. – С. 396; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 169-170; Отчет Миргородской уездной земской управы за 1915 год. – Миргород, 1916. – С. 82-84; Ханко В. Новознайдений твір кола Боровиків // Прапор перемоги. – 1971. – 11 груд. – № 146. – С. 3; Розсоха, 2002. – С. 101-104; Розсоха Л. З історії вулиці Троїцької // Миргород – наш дім. – 2008. – 10 лип. – № 28. – С. 11; РГПО, 2008. – Арк. 89.
В. О. Мокляк, Л. О. Розсоха.