МИТРОФАН (Русинов Євлампій Володимирович)

(10.10.1881, м. Павловськ, тепер Воронезької обл., РФ – 23.06.1938, м. Полтава) – церковний діяч, єпископ.
Виходець із духовенства. Закінчив Петроградську духовну академію (1915). Канд. богослов’я (1915). У 1916–1918 – викладач Воронезької духовної семінарії у сані архімандрита. 1921 висвячений на священика. 1923 хіротонісаний обновленськими єпископами на єпископа Лукоянівського Нижегородської єпархії. 1924 приніс покаяння перед патріархом Тихоном і був удруге хіротонісаний православними архієреями на єпископа Болховського Орловської єпархії. 1925 ухилився в Григоріанський розкол (ТЦР ВЦС). 1932 приніс покаяння перед митрополитом Сергієм і як ставленик архієреїв старого поставлення прийнятий до РПЦ у сущому сані. З 1933 – єпископ Старооскольський, з 27.07.1935 – єпископ Полтавський і Кременчуцький, з 03.1937 – єпископ Одеський.
Заарештований 26.02.1938. Засуджений Особливою трійкою УНКВС по Полтавській обл. 23.04.1938 за ст.ст. 54-8, 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна. Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 22.06.1990.
Літ.: Войналович, 2002. – С. 137; Полтавські святителі. Митрофан // ВПЄ. – 2007. – Трав. – № 5 (65). – С. 14.
В. А. Войналович, Т. П. Пустовіт.